Антоніна КураєваОлександр ГусятникТетяна Гущина2025-09-142025-09-142024Кураєва А.А., Гусятник О.С., Гущина Т.Ю. Медико-психологічні засади у концептуалізації поняття бойової психотравми // Габітус. – 2024. – Вип. 67. – С. 333–336. – DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.67.57УДК159.9:355]:616.895doi.org/10.32782/2663-5208. 2024.67.57https://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/805У статті розглянуто феномен бойової психотравми як одного з найбільш значущих психологічних наслідків участі у бойових діях. Визначено основні аспекти стресових реакцій у військових, зокрема психологічні, фізіологічні та соціальні наслідки «бойового виснаження», «гострих бойових реакцій». Окрему увагу приділено посттравматичному стресовому розладу (ПТСР) як найпоширенішій формі прояву бойової психотравми. Наведено аналіз чинників ризику пролонгованої психотравматизації, серед яких виокремлено фазовість та кумулятивність бойової психотравми, а також індивідуальні психічні, психологічні, психофізіологічні ресурси військовослужбовців. Зазначено, що тривала дія бойового стресу в комбінації з особистісними чинниками може суттєво знижувати адаптаційний потенціал. Здійснено аналіз підходів до тлумачення психотравми в дослідженнях із психосинтезу, зокрема як синтетичного комплексу психофізіологічних та особистісних наслідків психотравматизації. При цьому окремі соматичні симптоми та психофізіологічні зміни можуть бути як причинами, так і наслідками психотравми. Автори акцентують увагу на необхідності інтегрувати описово-діагностичний та структурно-функціональний підходи до концептуалізації поняття бойової психотравми, розглядають конструкт травматичного комплексу як функційне поле для медико-психологічних інтервенцій у сумісній роботі клінічних психологів, психотерапевтів, неврологів та психіатрів. Це поле визначає як психофізіологічні обмеження внаслідок травматизації, так і можливості посттравматичного зростання за умови актуалізації індивідуальних психологічних ресурсів пацієнта. Ключовою заувагою є розуміння особистості лікаря та психолога як визначального чинника у виборі стратегій надання комплексної допомоги: на подолання констатованих наслідків патологізації або на розвиток адаптаційних та суб’єктних здатностей військових.uk-UAArticle