Тетяна ГущинаОльга СидоренкоАнна Широкова2026-05-212026-05-212025-12-302663-2209https://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/986Устаттірозглядаєтьсявіктимністьякскладнаклініко-психологічнапроблема, щопотребуєміждисцплінарногоаналізутауточненняусучаснійнауці. Підкреслено, що феномен віктимності не зводиться лише до пасивної ролі жертви, а включає ширший спектр проявів: від індивідуально-психологічних схильностей до поведінкових патернів і соціальних сценаріїв, які формуються під впливом культурного та соціально-економічного контексту. Встановлено, що термін «віктиність», «віктимна поведінка», віктимогенність» позначають різні аспекти дослідження проблеми, що зумовлює складність її наукової операціоналізації. Проаналізовано індивідуально-особистісні чинники (когнітивні схеми, механізми психологічного захисту, емоційна регуляція), соціально-контекстуальні впливи (сім’я, соціальні інститути, культура), а також динаміку віктимності на різних вікових етапах у жінок та чоловіків. Виявлено, що гендер значною мірою визначає сценарії віктимізації: у жінок переважають моделі міжособистісної залежності та ризики сексуалізованого насильства, тоді як у чоловіків –патерни ризикованої та агресивної поведінки. Встановлено вікові відмінності: дитинство характеризується високою залежністю від мікросоціуму, підлітковий вік –чутливістю до групового тиску, рання дорослість –соціально-рольовою нестабільністю, а пізня дорослість та старість –ризиком ізоляції та експлуатації. Запропоновано інтегративну клініко-психологічну модель аналізу віктимності, яка поєднує мікрорівень особистісних психологічних механізмів та макрорівень соціального середовища. Зроблено висновок про необхідність подальшої розробки диференційованих програм профілактики та психотерапії з урахуванням гендерно-віковоїспецифіки, що визначає практичну значущість дослідження.віктимна поведінкавіктимністьвіктимізаціяроль жертвидитяча травмаідентифікація з агресоромгендерні відмінностіемоційний інтелектособистісна вразливістьArticle