Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
РОЗВИТОК АСЕРТИВНОСТІ ЯК КОМПОНЕНТ ПОЗИТИВНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ
(«Ментальне здоров’я», 2025-12-29) Ніколаєв Леонід; Скляренко Сергій
У статті здійснено теоретичний аналіз феномену асертивності як важливого компонента позитивної психотерапії в контексті вирішення сімейних конфліктів. Обґрунтовано актуальність дослідження проблеми конструктивного подолання подружніх суперечностей в умовах сучасних соціальних трансформацій, коли зростання емоційної напруженості та дефіцит навичок ефективної комунікації призводять до руйнування партнерських стосунків. Розглянуто асертивність як інтегровану особистісну якість, що визначає здатність відкрито і з повагою висловлювати власні думки, почуття та потреби, зберігаючи емоційну рівновагу й повагу до партнера, що є основою емоційно-комунікативної компетентності особистості. Проаналізовано концептуальні основи позитивної психотерапії Н. Пезешкіана, зокрема три базові принципи: принцип надії на основі позитивного образу людини, балансну модель чотирьох сфер життя (тіло, діяльність, контакти, фантазія) та п’ятикроковий підхід до консультування й психотерапії, інтегровані транскультуральним аспектом. Систематизовано типи сімейних конфліктів (комунікативний, емоційний, рольовий, ціннісний, поведінковий) та визначено асертивні стратегії їх конструктивного вирішення через використання «Я-висловлювань», розвиток емпатії та саморегуляції. Розкрито механізми переробки конфліктів через призму позитивної психотерапії, де асертивність є дієвим засобом саморегуляції, профілактики ескалації суперечностей та запобігання неадаптивним реакціям «втечі». Детально описано терапевтичні інструменти розвитку асертивності: тренінги асертивної поведінки, рольові ігри та психодраматичні вправи, техніки позитивної переінтерпретації за Н.Пезешкіаном, вправи на усвідомлення та збереження особистих меж. Доведено, що розвиток асертивності сприяє формуванню довіри, взаємоповаги, підвищенню психологічної зрілості партнерів, гармонізації сімейного життя та трансформації деструктивних форм взаємодії в конструктивні.
ПРОБЛЕМА ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВВ ПОНЯТІЙНОМУ АПАРАТІ КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
(Вчені записки Університету «КРОК», 2025-09-30) Любов Півень; Євгенія Рибитва; Єгор Кучеренко
У статті висвітлено проблему визначення та класифікації депресивних станів у понятійному апаратіклінічної психології. Підкреслено актуальність теми у зв’язку з високою поширеністю депресивних розладів у сучасному суспільстві та потребою уніфікації термінології для ефективної міждисциплінарної комунікації між психологами та медичними фахівцями. Обґрунтовано важливість уточнення дефініцій для підвищення точності діагностики та ефективності психокорекційних втручань. Здійснено аналіз співвідношення понять «психічний стан» і «переживання», визначено їхню концептуальну відмінність і взаємозв’язок, що має суттєве значення для розуміння психологічної природи депресивних явищ. Метою дослідження є теоретичне уточнення змісту поняття «депресивний стан» на основі узагальнення сучасних підходів та міжнародних діагностичних стандартів. У роботі застосовано методи систематизації, порівняльного аналізу та концептуального моделювання. Систематизовано провідні теоретичні моделі пояснення депресивних станів (психоаналітичну, когнітивну, гуманістично-екзистенційну, біологічну, біопсихосоціальну) та охарактеризовано сучасні класифікації (МКХ-11, DSM-5-TR). Окрему увагу приділено психогенним депресіям та особливостям їх клінічної типології. Запропоновано авторське визначення депресивного стану як інтегративного феномена, що відображає динаміку психоемоційних процесів у нормі та патології. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання результатів у підготовці фахівців, психодіагностиці та профілактиці депресивних розладів.
Медико-психологічніспекти психосоматичного здоров'я у працях давньогрецьких мислителів
(Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006-01-25) Корнієнко, Олексій Васильович; Korniienko, Oleksiy
Розглянуто питання "хвороби", "здоров'я", "проміжного стану між здоров'ям та хворобою" на тлі онтофілогенетичного розвитку людей різного віку за часів існування давньогрецької цивілізації. Описано динамічний взаємопов'язаний розвитку ідей, оригінальних гіпотез античних вчених, які є актуальними для подальшої розробки теоретико-прикладних аспектів науки про психосоматичне здоров'я та методів його підтримання в системі безпеки життєдіяльності сучасної людини.
The author studies the problem of "health", "illness" and "psychosomatic borderline health-illness state" for individual and evolutionary different aged people's development during ancient civilization existence. The dynamics of the interconnected ideas' development is described, as well as the original hypotheses of ancient thinkers, which are important for subsequent problem-solving - development of the theory and applied aspects of science about psychosomatic health and methods of its supporting in a system of people's vital activity security.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОСОМАТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ В ЗМІСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ
(Науковий журнал "Габітус", 2025-10-23) Кучеренко Єгор; Ольшевська Олександра; Сидоренко Ольга
Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню інтеграції психосоматичної медицини в зміст професійної підготовки психологів на засадах біопсихосоціальної
парадигми. У роботі здійснено аналітико-синтетичний огляд наукових публікацій 2000–2025 років, чинних освітніх стандартів зі спеціальності «Психологія», міжнародних компетентнісних рамок і типових силабусів провідних ЗВО. Методично використано scoping review, порівняльний аналіз та спрямований контент-аналіз із матрицею категорій: психодіагностика психосоматичних розладів, емоційна й стрес-реактивна регуляція, психоедукація, клініко-психологічне формулювання, міжпрофесійна взаємодія, етичні засади. Показано, що прискорена цифровізація і воєнний контекст підсилюють алостатичне навантаження, зумовлюючи зростання тривожних, афективних і соматовегетативних проявів та підвищуючи запит на фахівців, здатних до раннього виявлення соматизації та розмежування функціональних скарг від органічної патології. На підставі узагальнення класичних (психоаналітичних, когнітивно-поведінкових) і сучасних нейробіологічних підходів запропоновано компетентнісну рамку для підготовки майбутніх психологів, що охоплює: розуміння механізмів HPA-осі та нейровісцеральної інтеграції; володіння методами оцінювання алекситимії, інтероцептивної чутливості та копінг-патернів; застосування доказових інтервенцій емоційної регуляції та психоедукації; навички маршрутизації клієнтів і командної роботи з лікарями. Сформовано пропозиції щодо модульної структури курсу та критеріїв оцінювання результатів навчання з урахуванням піраміди Міллера і таксономії Блума. Наукова новизна полягає в поєднанні нозографічних зрушень (МКХ-10/ МКХ-11, DSM-5) з освітнім дизайном, адаптованим до українських реалій. Практична значущість виявляється в потенціалі зниження навантаження на систему охорони здоров’я, у профілактиці хронізації та підвищенні якості психологічної допомоги. Обмеженнями є термінологічна неоднорідність і варіативність освітніх контекстів; окреслено напрями подальшої апробації запропонованої моделі.
НЕВРОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ ОЧИМА ПАЦІЄНТА: ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБІГУ
(Журнал «Перспективи та інновації науки», 2025) Кучеренко Єгор; Марченко-Толста Катерина; Гришков Микола; Золотайкіна Маргарита
Робота присвячена актуальному питанню вивчення психологічних особливостей неврологічних захворювань, які становлять одну з провідних причин інвалідності та зниження якості життя людей у світі. Поширеність неврологічних хвороб постійно зростає та сягає понад 3,4 мільярда випадків, а психоемоційні порушення супроводжують від 30 до 50 % пацієнтів. В сучасних наукових дослідженнях показано, що депресія, тривога, апатія та суб’єктивні когнітивні скарги формують додатковий тягар хвороби, який суттєво впливає на прогноз перебігу та ефективність лікування. Особливе значення мають оцінки пацієнтів, оскільки саме вони можуть описати свої психологічні зміни при розвитку неврологічної хвороби. Метою роботи було визначення погляду пацієнтів та основних психологічних аспектів перебігу неврологічних хвороб. В роботі розглянуто психологічні особливості при інсульті, хворобі Паркінсона, епілепсії, розсіяному склерозі та легких когнітивних порушеннях. Було встановлено, що підвищений рівень депресії та тривоги найбільш часто виявляються при неврологічних хворобах. Тривожні розлади встановлюються у 26,0–28,0% при інсульті, близько 30,0% при хворобі Паркінсона та 25,0–30,0% при епілепсії, що підтверджує їх вплив на якість життя пацієнтів. Тоді як, посттравматичний стресовий розлад визначається при епілепсії, а високий рівень дистресу при розсіяному склерозі. Пацієнти вказують на різні аспекти, на душевні проблеми після інсульту, апатію, яка є гіршою за тремор – при хворобі Паркінсона, життя в очікуванні нового приступу при епілепсії, щоденна невизначеність при розсіяному склерозі. Це підкреслює значущість психологічного аспекту для прогнозу перебігу хвороби та якості життя пацієнтів. Психологічні фактори є не вторинним, а одними з основних факторів, які впливають на перебіг неврологічних хвороб. Було показано, що пацієнти часто оцінюють свій стан не лише через наявність фізичних симптомів, а й відчуття внутрішнього благополуччя, втрати контролю за тілом, стигматизації та тривоги щодо майбутнього, потреби в підтримці інших. Таким чином, хвороба очима пацієнта постає як комплексний досвід, що включає соматичні, психологічні та соціальні аспекти. Раннє виявлення та лікування психологічних розладів може сприяти зниженню симптомів захворювання та підвищити якість життя пацієнтів.