Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
(2026) Потапенко Альона Миколаївна
У магістерській роботі досліджено психологічні особливості переживання самотності особистості у ранньому юнацькому віці, як складного багатовимірного феномена, що формується під впливом вікових, особистісних і соціально-психологічних чинників. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності переживання самотності серед молоді в умовах соціальних змін, трансформації міжособистісних взаємин і підвищення вимог до самовизначення особистості.
Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння феномену самотності у психології, уточнено зміст поняття «переживання самотності» та визначено його структурні компоненти. Розглянуто вікові особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці, пов’язані з формуванням ідентичності, розвитком самосвідомості, рефлексії та міжособистісних відносин. Обґрунтовано, що саме цей період є сенситивним щодо переживання самотності через активні процеси самовизначення та переоцінки соціальних зв’язків.
Виявлено психологічні чинники переживання самотності у ранньому юнацькому віці, серед яких особливості самооцінки, рівень розвитку міжособистісної взаємодії, емоційна регуляція та ґендерно-рольова ідентичність. Розмежовано конструктивні та деструктивні форми самотності, показано їхній вплив на емоційний стан і психологічну адаптацію особистості.
Емпірично досліджено рівень і типи переживання самотності серед учнів старших класів, встановлено вікові та індивідуально-психологічні відмінності у її проявах. Отримано дані про зв’язок самотності з самооцінкою, особливостями міжособистісних відносин та ґендерно-рольовими характеристиками.
На основі результатів теоретичного та емпіричного дослідження розроблено психокорекційну програму, спрямовану на зниження інтенсивності деструктивних форм самотності, розвиток самосвідомості, емоційної компетентності та навичок конструктивної міжособистісної взаємодії. Запропоновано практичні рекомендації ,щодо психологічної підтримки юнаків у період становлення особистості.
Результати дослідження можуть бути використані у практиці психологічної служби закладів освіти, у психопрофілактичній та психокорекційній роботі з молоддю.
ОСОБИСТІСНА ТРИВОЖНІСТЬ ЯК ЧИННИК ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
(2026) Прохорчук Ніка Олегівна
РОЗВИТОК РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ
(2026) Пустовой Антон Володимирович
Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню психологічних особливостей та шляхів розвитку резильєнтності військовослужбовців в умовах ведення бойових дій. На основі теоретичного аналізу феномен визначено як динамічну інтегральну здатність до відновлення функціонування та адаптації під впливом екстремальних стресорів.
У ході емпіричного дослідження (N=47) із застосуванням методик ОБСБ та CD-RISC-10 встановлено, що більшість військовослужбовців мають середній рівень резильєнтності, однак існує група ризику з ознаками виснаження ресурсів. Статистично підтверджено, що висока резильєнтність виступає буфером, який знижує інтенсивність гострої стресової реакції та негативний вплив емоційних стресорів.
Практична значущість роботи полягає у розробці комплексної програми психологічного тренінгу, що інтегрує техніки саморегуляції, майндфулнес, когнітивної переоцінки та реалістичного моделювання ситуацій. Запропонована система спрямована на підвищення операційної ефективності особового складу та профілактику бойового стресу в підрозділах Сил оборони України.
ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК СХИЛЬНОСТІ ДО ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ У ЖІНОК
(2026) Ревзон Ольга Андріївна
ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ У ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ
(2026) Рибитва Євгенія Вячеславівна
Магістерська робота присвячена дослідженню питання депресивних станів у лікарів-інтернів та психологічних засобів їх подолання. Актуальність дослідження визначається зростанням психоемоційного навантаження в системі охорони здоров’я та стресогенними умовами діяльності, що можуть сприяти розвитку депресивної симптоматики. Особливої уваги потребує період інтернатури як етап професійного становлення, що супроводжується адаптаційними труднощами та підвищеною психологічною вразливістю. Об’єктом дослідження є психічні стани лікарів-інтернів, предметом – депресивні стани та психологічні особливості їх подолання. Для успішного досягнення поставленої мети, в першому розділі було розглянуто проблематику дефініції депресивних станів у зарубіжній та українській психологічній літературі, їх види та прояви, охарактеризовано психологічні особливості учбово-професійній діяльності лікаря-інтерна.
Представлено результати емпіричного поширеності депресивних станів серед інтернів та значущих зв’язків між рівнем депресивної симптоматики та окремими копінг-стратегіями. Виявлено, що дезадаптивні стратегії (самозвинувачення, заперечення, поведінковий відхід) пов’язані з вищими показниками депресивності, неоднорідність гумору як копінгу. Психологічними засобами подолання, актуальними для лікарів-інтернів, виступили позитивне переосмислення та прийняття.
На основі отриманих результатів дослідження було розроблено програму психологічної профілактики депресивних станів у лікарів-інтерів. Програма має на меті розвиток та підсилення таких копінг-стратегій як позитивне переосмилення та прийняття, спираючись на техніки когнітивно-поведнікової терапії та терапії прийняття та відповідальності.