Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
РОЗВИТОК “Я-КОНЦЕПЦІЇ” ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЖІНОК
(2026) Артюх Тетяна Юріївна
У магістерській роботі досліджено Я-концепцію як психологічний чинник психологічного благополуччя жінки. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення взаємозв’язку показників Я-концепції та психологічного благополуччя в дорослому віці . Теоретичний аналіз охоплює сучасні підходи до розуміння структури Я-концепції, її компонентів (когнітивного, емоційно-оцінного та поведінково-регулятивного), а також концептуальні моделі психологічного благополуччя й фактори, що підтримують його розвиток у жінок.
Емпіричну частину виконано із застосуванням комплексу психодіагностичних методик, спрямованих на оцінювання самоставлення, самооцінки, самоактуалізації та компонентів психологічного благополуччя . Узагальнення результатів засвідчує, що більш позитивна, узгоджена й прийнятна для особистості Я-концепція пов’язана з вищою вираженістю компонентів психологічного благополуччя, зокрема автономії, особистісного зростання, цілей у житті, а також із більш конструктивним самосприйняттям і здатністю до самореалізації . Водночас виявлено, що окремі складові благополуччя, пов’язані з ефективним управлінням життєвими обставинами та якістю міжособистісної взаємодії, є більш чутливими до індивідуальних відмінностей у самоставленні та рівні самоактуалізації. Отримані результати можуть бути використані в психологічному консультуванні та психопрофілактичних програмах, спрямованих на зміцнення позитивної Я-концепції як ресурсу психологічного благополуччя жінок.
Ключові слова: Я-концепція, психологічне благополуччя, самоставлення, самооцінка, самоприйняття, самоактуалізація, ресурсність, жінки.
ВПЛИВ ОСОБЛИВОСТЕЙ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ НА ВНУТРІШНЮ КАРТИНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
(2026) Артюшенко Ірина Олександрівна
Робота присвячена комплексному дослідженню психологічних детермінант формування внутрішньої картини здоров’я (ВКЗ) у дітей 6–10 років. У теоретичному розділі здійснено ґрунтовний аналіз структури ВКЗ, що охоплює когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти, а також визначено роль родини як первинного середовища соматизації дитячого досвіду.
Емпіричне дослідження, проведене за допомогою комплексу психодіагностичних методик (тест Варги–Століна, опитувальник АСВ, методика САН та ін.), дозволило встановити пряму залежність між типом батьківського ставлення та психосоматичним станом дитини. Виявлено, що авторитетний стиль виховання, заснований на прийнятті та емпатії, сприяє розвитку адекватної ВКЗ, високої самооцінки та емоційної стійкості. Натомість авторитарна гіперсоціалізація та емоційне відторгнення корелюють із проявами тривожності, порушеннями адаптації та частими соматичними скаргами (зокрема, головним болем та порушенням сну).
Наукова новизна роботи полягає в уточненні механізмів впливу сімейних мікроконфліктів на сприйняття дитиною власного тілесного «Я». Практична значущість дослідження реалізована у розробленій корекційно-розвивальній програмі. Вона включає арттерапевтичні методики для дітей та психоедукаційні тренінги для батьків, що спрямовані на гармонізацію сімейного мікроклімату, зниження рівня психосоматичної напруги та формування свідомого ставлення до здоров'я як цілісного ресурсу особистості.
Ключові слова: внутрішня картина здоров’я, молодший шкільний вік, сімейне виховання, стилі батьківського ставлення, психосоматичні розлади, психологічне благополуччя, соматизація, корекційно-розвивальна програма.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ З ПСИХОСОМАТИЧНИМИ РОЗЛАДАМИ
(2026) Бень Дар’я Олегівна
Магістерська робота присвячена дослідженню психологічних особливостей
структури особистості осіб із психосоматичними розладами. Актуальність теми
зумовлена зростанням поширеності психосоматичних симптомів у сучасних умовах,
а також потребою в поглибленому розумінні особистісних чинників, що
опосередковують взаємозв’язок між емоційною сферою та соматичними проявами.
У межах роботи розглянуто сучасні теоретичні підходи до вивчення структури
особистості, концепції психосоматики, а також психологічні механізми виникнення
та підтримки психосоматичних розладів у контексті біопсихосоціальної моделі.
Об’єкт дослідження — психологічні особливості особистості з психосоматичними
розладами. Предмет дослідження — структура особистості осіб із
психосоматичними розладами та її психологічні характеристики. Мета роботи
полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні структури
особистості осіб із психосоматичними розладами.
Емпіричне дослідження мало пілотний характер і проводилося у форматі анонімного
онлайн-опитування. Вибірку склали 34 дорослі респонденти, серед яких переважали
жінки (82%), середній вік становив 33 роки. Для збору даних застосовано комплекс
психодіагностичних методик: скринінговий тест на психосоматичні розлади (за О. С.
Чабаном та О. О. Хаустовою), Торонтську шкалу алекситимії (TAS-20) та
особистісний опитувальник Айзенка (EPI).
Отримані результати засвідчили високу поширеність психосоматичних проявів у
вибірці та підтвердили наявність значущих взаємозв’язків між показниками
алекситимії, нейротизму та інтенсивністю психосоматичних симптомів. Виявлено,
що поєднання високого рівня нейротизму та труднощів емоційного усвідомлення
може виступати психологічним предиктором психосоматизації.
Практичне значення роботи полягає у розробці психологічної програми корекції
особистісних структур, пов’язаних із психосоматичними розладами, із
використанням арт-терапії. Програма розрахована на 12–16 сесій та включає
діагностичний, настановчий, корекційний і підсумковий модулі, спрямовані на
розвиток емоційної усвідомленості, тілесної рефлексії та адаптивної емоційної
регуляції.
Ключові слова: психосоматичні розлади, структура особистості, алекситимія,
нейротизм, психодіагностика, арт-терапія, емоційна регуляція.
Психологічні засоби подолання особистісної тривожності у осіб з панічними атаками
(2026) Бєлова Марина Миколаївна
Кваліфікаційну роботу присвячено комплексному теоретичному та емпіричному дослідженню особливостей тривожності у осіб з панічними атаками та обґрунтуванню ефективних психологічних засобів її подолання в умовах сучасних соціальних викликів.
Об’єктом дослідження виступає тривожність у осіб з панічними атаками. Предметом дослідження є вивчення взаємодії стресових факторів, та їх вплив на прояв тривожності у осіб з панічними атаками.
У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми тривожності в сучасній клінічній психології, розкрито її сутність, структуру, функції та механізми формування. Тривожність розглянуто як багатовимірний психоемоційний феномен, що включає когнітивний, афективний, емоційний та поведінковий компоненти. Визначено відмінності між ситуативною (реактивною) та особистісною тривожністю, окреслено особливості їх прояву у дорослих осіб. Окрему увагу приділено класифікації тривожних розладів відповідно до сучасних діагностичних підходів, а також розмежуванню понять «тривога», «тривожність» та «панічна атака».
На основі результатів емпіричного дослідження обґрунтовано необхідність застосування комплексних психологічних засобів подолання тривожності у осіб з панічними атаками. У роботі проаналізовано ефективність різних психотерапевтичних підходів, зокрема когнітивно-поведінкової терапії, елементів гештальт-терапії, технік релаксації, дихальних вправ, методів роботи з тілесними відчуттями та навичок емоційної саморегуляції.
Результати проведеного дослідження підтверджують, що підвищена особистісна тривожність є одним із ключових чинників розвитку та підтримання панічних атак. Комплексне застосування психологічних засобів корекції сприяє гармонізації емоційного стану, зниженню рівня тривожності та підвищенню якості життя осіб із панічними атаками.
Ключові слова: тривожність, особистісна тривожність, панічні атаки, психологічна корекція, психоемоційний стан, саморегуляція.