Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
СТУДЕНТОЦЕНТРОВАНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ СТУДЕНТІВ НА ОСВІТНЮ ПОЛІТИКУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(Перспективи та інновації науки, 2026) Гришков М.М.; Ждан Я.Ф.; Коваленко О.О.
У статті досліджується проблема інтеграції студентів у систему
менеджменту якості закладів вищої освіти як ключового чинника підвищення
ефективності освітнього процесу, прозорості управління та формування
демократичного університетського середовища. Наголошується на необхідності
переходу від традиційної адміністративно-ієрархічної моделі управління до
студентоцентрованого підходу, що передбачає активну участь студентської
спільноти в плануванні, реалізації та оцінюванні закладу вищої освіти в цілому,
оцінювання освітніх програм (надалі – ОП), внутрішніх процедур та політик
університету. Проаналізовано сучасні наукові дослідження з менеджменту якості
(TQM, ESG), student engagement та університетського управління, а також
нормативні документи України, що регламентують систему забезпечення якості
освіти. Виявлено, що наявні механізми студентської участі часто формальні і не
забезпечують реального впливу на освітню політику та управлінські рішення, що
знижує ефективність внутрішніх систем контролю та зворотного зв’язку та
негативно впливає на імідж закладу вищої освіти. Запропоновано класифікацію
інструментів впливу студентів на менеджмент якості, що включає інформаційно-
аналітичні (опитування, фокус-групи, моніторинг освітніх програм), орга-
нізаційно-управлінські (участь у вчених радах, комісіях, робочих групах,
студентському самоврядуванні), нормативно-регуляторні (розробка та погодження правил і процедур) та комунікаційні інструменти (регулярний діалог, електронні платформи, публічні звіти). Розроблено практичну модель
студентоцентрованого менеджменту якості, що передбачає етапи збору даних,
аналізу, прийняття рішень, впровадження змін і оцінки результатів, а також
розподіл відповідальності між адміністрацією, гарантами ОП, відділом якості та
студентським самоврядуванням. Висновки свідчать, що студентоцентрований
менеджмент підвищує ефективність системи забезпечення якості освіти, сприяє
розвитку партнерських відносин між адміністрацією та студентами, формує
управлінські, аналітичні та комунікаційні компетентності студентської спіль-
ноти, а також дозволяє уникнути формалізації процесів і забезпечити змістовний
вплив студентів на управлінські рішення. Перспективи розвитку включають
впровадження цифрових технологій для розширення участі студентів,
проведення емпіричних досліджень ефективності моделей студентоцентро-
ваного менеджменту та порівняльний аналіз практик різних закладів вищої
освіти для оптимізації системи внутрішнього забезпечення якості
Формування цифрової компетентності під час підготовки майбутніх лікарів
(УКРАЇНА. ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ, 2025-09) Баєва О.В.; Коваленко О.О.; Чемерис Н.М.
Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку цифрової компетентності у майбутніх лікарів. Розглянуто розроблену
структурно-логічну схему формування цифрових компетенцій у студентів медичних ВНЗ. Представлено досвід упровадження
інноваційних освітніх компонентів у ПВНЗ «Київський медичний університет» з інтеграцію цифрових технологій у процес
підготовки медичних фахівців.
Визначено та обґрунтовано освітні компоненти, які є невід’ємною частиною комплексної підготовки, що забезпечує
високу кваліфікацію медичних працівників та конкурентоздатність в умовах активного використання інформаційних технологій.
Увагу приділено базовим ОК, необхідним для роботи в ЕСОЗ, а саме, набуття вмінь та практичних навичок роботи в
електронній системі E-Health під час вивчення освітніх компонентів «Медичні електронні системи: сімейна медицина» та
«Медичні електронні системи: стаціонар; вторинна ланка».
Мета: проаналізувати, узагальнити та інтегрувати в освітній процес медичних ВНЗ нові цифрові компоненти, які спри-
ятимуть якісній підготовці майбутніх лікарів із високим рівнем цифрової компетентності.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали освітні компоненти, упроваджені в навчальний процес із метою
формування цифрової компетентності майбутніх лікарів.
Використовувався комплекс теоретико-методологічних методів, включаючи аналіз літератури, вивчення документів, екс-
пертне оцінювання, тестування, анкетування, спостереження, моделювання і прогнозування та кейс-стаді, ситуаційно-рольові
ігри, тестування на платформі E-Health.
Результати. Результати дослідження підкреслюють фундаментальну необхідність започаткування системного форму-
вання цифрових компетентностей у майбутніх лікарів уже на етапі навчання у медичних ВНЗ для їх успішної адаптації до
цифрового середовища охорони здоров’я.
Висновки. Розроблено та інтегровано в освітній процес спеціалізовані освітні компоненти, що забезпечують форму-
вання практичних навичок роботи з електронною системою E-Health та є дієвим інструментом для якісної підготовки конку-
рентоздатних медичних кадрів із високим рівнем володіння цифровими компетентностями.
Фінансовий механізм управління охороною здоров’я: міжнародний досвід
(Актуальні питання економічних наук, 2026-01-18) Баєва О.В.; Коваленко О.О.; Кондратюк Н.Ю.; Пархоменко В.В.
Охорона здоров'я є важливим компонентом комплексної системи соціального забезпечення в кожній країні виступає та важливим пріоритетом для сталого розвитку. Мета статті полягає у систематизації міжнародного досвіду формування фінансового механізму управління охороною здоров'я, визначенні ключових чинників ефективності різних моделей і можливостей їх адаптації до соціально-економічних умов України. Методи дослідження: Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретико-методологічний аналіз літератури з використанням баз даних PubMed/ Medline, Google Scholar і PakMediNet; метод контент-аналізу; метод порівняльного аналізу та аналітичний метод систематизації та синтезу. Результати: Визначено, що фінансування систем надання медичної допомоги можна умовно поділити на три групи: бюджетну; соціально-страхову та приватну. Бюджетна система фінансування охорони здоров`я базується на загальних податкових доходах. Переважно бюджетне фінансування відбувається шляхом перерахування коштів з бюджету країни до національної медичної служби з єдиним платежем. Така система фінансування охорони здоров`я впроваджена в Великобританії, Швеції, Ірландії, Іспанії , Італії, Норвегії, Черногорії, Нової Зеландії, Куби та деяких інших країнах. Соціально-страхова система фінансування охорони здоров’я реалізується через системи, засновані або на цільовому внеску, або за рахунок єдиного внеску на соціальне страхування. Механізм фінансування системи охорони здоров’я при впровадженні обов’язкового медичного страхування має певні особливості в кожній країні та може впроваджуватись як через систему лікарських фондів, так і національними страховими медичними компаніями. Соціально-страхова система фінансування охорони здоров’я запроваджена у Люксембурзі, Нідерландах, Чехії, Німеччині, Словаччині, Франції, Японії, Канаді. Приватна система охорони здоров'я найбільшою мірою переважає в США та характеризується децентралізованістю, відсутністю регулювання з боку держави та високим розвитком інфраструктури страхових організацій. Висновки. Наразі жодна з національних систем охорони здоров’я не фінансується з одного джерела, бо кожна система фінансування має свої переваги та недоліки і задовольняє певні верстви населення з різним рівнем доходу. Україна при реформуванні системи охорони здоров’я взяла за основу реалізацію державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичної допомоги через Національну службу здоров’я України. Така система фінансування може мати як переваги, так і недоліки які спостерігаються при організації системи охорони здоров’я в Великобританії.
ДОРОЖНЯ КАРТА РЕФОРМ З УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
(ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ І АДМІНІСТРУВАННЯ В УКРАЇНІ, 2024) Коваленко О.О.; Кривенко Є.М.
В статті розглядається дорожня карта реформ, спрямованих на вдосконалення механізмів державного управління в Україні з метою впровадження міжнародних стандартів у сфері охорони здоров’я.
Автори аналізують поточний стан сфери охорони здоров’я, визначають ключові проблеми та виклики, з якими стикається країна, а також пропонують заходи для інтеграції міжнародних стандартів у національну практику. В практичній площині авторами запропоновано дорожню карту, яка складається з десяти кроків:
1. Розробка норм і відповідних методичних рекомендацій щодо імплементації міжнародних стандартів ISO в сферу охорони здоров’я;
2. Координація дій органів державної влади, які проводять моніторинг, та організація контролю якості медичної допомоги та медичної послуги;
3. Узгодження норм положень (стандартів) забезпечення та контролю якості з метою формування оптимальної моделі взаємозв’язку держава - сфера охорони здоров’я - медичний заклад - пацієнт;
4. Видання учбово-методичної літератури, яка висвітлює застосування міжнародних стандартів, у т.ч. ISO;
5. Здійснення заходів, спрямованих на дотримання професійної етики;
6. Забезпечення співпраці між вітчизняними та закордонними спеціалістами;
7. Підвищення кваліфікаційного рівня кадрів з подальшим проведенням дієвої кадрової політики, забезпечення лікарями державних закладів охорони здоров’я за рахунок впровадження мотивації медичних працівників;
8. Впровадження інформаційно-аналітичних методів формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
9. Розвиток процесу стандартизації медичної допомоги;
10. Встановлення міжнародних зв’язків.
Серед основних аспектів обговорюються необхідність зміни управлінських підходів, підвищення кваліфікації медичних працівників, покращення доступності медичних послуг та забезпечення високої якості лікування. Висвітлені в статті пропозиції можуть слугувати основою для формування стратегії розвитку охорони здоров’я в Україні, яка відповідатиме сучасним міжнародним вимогам та потребам населення.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С В УКРАЇНІ З ГЛОБАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ
(Державна наукова установа «Центр інноваційних технологій охорони здоров’я» Державного управління справами, 2025-12-31) Баєва О.В.; Коваленко О.О.; Кривенко Є.М.; Пузанова О.Г.; Тимчик О.В.
Вступ. Проблема вірусного гепатиту С вимагає підвищеної уваги до вивчення динаміки захворюваності в Україні, а порівняння з глобальними показниками сприяє виявленню вітчизняної епідеміологічної специфіки та визначенню епідеміологічних чинників передачі захворювання, розробки та впровадження профілактичних заходів.Мета. Комплексний епідеміологічний аналіз захворюваності на вірусний гепатит С в Україні за період 2013-2023 років у порівнянні з відповідними глобальними показниками.Матеріали та методи. Згідно з даними офіційної статистичної звітності ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» та аналітичного звіту Robert Koch Institute проаналізовано захворюваність на вірусний гепатит С в Україні протягом 2013-2023 рр. Порівняльний аналіз показників захворюваності на вірусний гепатит С в Україні проводився шляхом співставлення глобальних даних, оприлюднених ВООЗ та Європейським центром профілактики та контролю захворювань.Результати. Аналіз глобальних показників розповсюдження вірусного гепатиту С показав, що захворюваність притаманна всім регіонам ВООЗ. Найвищі показники захворюваності на ВГС спостерігаються у Регіоні Східного Середземномор’я, в якому хронічний перебіг інфекції спостерігається у 12 мільйонів осіб. Аналітичні дані ВООЗ з первинної та хронічної захворюваності на вірусні гепатити в світі показують негативну динаміку починаючи з 2019 року. Протягом 2013-2022 рр. спостерігалось поступове зниження загальної кількості захворювань на ВГС: кількість гострих форм інфекції зменшилась майже вдвічі з 698 випадків в 2013 році до 397 – у 2022 році; кількісний показник хронічних захворювань знизився з 6144 у 2013 році до 3575 випадків, зареєстрованих у 2022 році. В 2023 році епідеміологічна ситуація щодо захворюваності на ВГС значно погіршилась: спостерігалось збільшення загальних зареєстрованих випадків як гострих, так і хронічних форм захворювання. Причина погіршення епідеміологічної ситуації пов’язана з повномасштабною російською агресією в 2022 р., коли суттєво збільшився ризик інфікування парентеральними вірусними гепатитами через: травми; контакти з кров’ю, яка не пройшла відповідну перевірку; поранення та сексуальне насильство; погіршення доступу до медичної допомоги через руйнування закладів охорони здоров’я; переміщення значної кількості населення зі східних та південних регіонів України.За глобальним аналітичним прогнозом до 2030 року, профілактичні програми та заходи проти вірусного гепатиту С призведуть до суттєвого зниження як первинної захворюваності, так і смертності від інфекції.Висновки. Повномасштабна російська агресія негативно вплинула на тенденцію захворюваності на вірусний гепатит С в Україні. Покращення епідеміологічної ситуації на вірусний гепатит С можливо через підвищення ефективності неспецифічної профілактики, впровадження основних принципів Національної стратегії протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам.