Наукові статті

Permanent URI for this collectionhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/147

Browse

Now showing 1 - 4 of 4

Клинические и иммунологические особенности вторичного иммунодефицита у жителей Донецкой области, вынужденно переселенных из зоны военных действий
(2020) Жданюк Ю. И.; Такташов Г. С.; Гомозова Е. А.; Грона Н. В.; Супрун А. А.
В дослідженні прийняли участь 57 осіб (36 жінок і 21 чоловік у віці від 29 до 56 років), пере- міщених із зони проведення АТО в Донецькій області, звернувшихся до лікаря – клінічного імунолога з симптомами захворювань, які почали проявлятися після перенесеного стресу внаслідок пребування в зоні військових дій в період з літа 2014 до весни 2015 року. Хворі скаржились на часті рецидивуючі респі- раторні захворювання і хвороби ЛОР–органів, піогенні ураження шкіри, тривалий рецидивируючий пере- біг герпетичної инфекції, лімфоаденопатію, тривалу лихоманку неясного генезу, їх непокоїли синдром хронічної втоми, ознаки порушень функцій центральної нервової системи. Тривалість симптомов – 1–3 роки, до початку військових дій подібні симптоми не турбували. Усім хворим було проведено імунологічне обстеження з визначенням субпопуляцій лімфоцитів і усіх фракцій імуноглобулінів. В усіх хворих виявле- но вірогідне (Р<0,05) із зрівнянням з нормальними показниками зниження Т–лімфоцитів (CD3+), Т–хелперів (CD4+) і натуральних кілерів (CD16+). Зниження CD3+ і CD4+ було особливо вираженим у хворих з часто рецидивуючими (3–6 раз на рік) вірусними інфекціями (18 хворих), але різниця з показни- ками в загальній групі пацієнтов була статистично невірогідною (Р>0,05). У пацієнтів с піодерміями и ре- цидивуючими запальними захворюваннями ЛОР–органів (27 хворих) також відмічалось зниження В–лімфоцитів (CD20+), однак із зрівнянням з рештою пацієнтів це зниження було статистично невірогід- ним (Р>0,05). Рівні імуноглобулінів класів М, А, G у хворих змінювались в залежності від стадій запально- го процесу і нормалізувались при ремісії. При цьому вірогідним (Р<0,01) було тільки підвищенння імуног- лобуліну М у гострий період. Зниження Т–клітинного імунітету частіше приводило до розвитку рецидивую- чих вірусних інфекцій, а В–клітинного (гуморального) імунітету – до розвитку хронічних піогених (бактеріальних, коккових) запальних захворювань шкіри і слизових ЛОР–органів.
Огляд сучасного стану та шляхи вирішення проблем розвитку електронної системи охорони здоров’я України
(2022) Волошин Я. В.; Такташов Г. С.; Грона Н. В.; Гомозова О. А.; Петряєва О. Б.
Аналізі інформаційних джерел, присвячений дослідженню стану електронної системи охорони здоров’я відповідно до етапного плану державної концепції розвитку. Визначено проблеми та запропоновано шляхи вирішення на підставі використання нормативно-правової бази, ресурсного, організаційно-управлінського та технічного забезпечення розвитку е-здоров’я з реалізацією показників якості, безпеки та доступності, що при їх успішному комплексному здійсненні дозволить досягти очікуваних результатів цієї важливої компоненти медичної реформи.
Особливості застосування інтерактивних високотехнологічних інформаційних та дистанційних методів при вивченні дисципліни «внутрішня медицина» в умовах змішаного навчання
(2020) Такташов Г. С.; Грона Н. В.; Гомозова О. А.; Супрун О. О.; Козинська І. А.
Сучасний стан системи вищої медичної освіти обумовлено великою кількістю чинників, в тому числі, зростаючим обсягом спеціалізованої інформації та необхідністю підвищення рівня самостійної роботи студентів, а також умовами певних обмежень, що не залежать від освітньої системи, наприклад, пов’язаними з карантинними заходами. Дана ситуація зумовлює формат змішаного навчання та пошук як нових так і вдосконалення традиційних методів і підходів в досягненні якісного освітнього процесу, метою якого є підготовка висококваліфікованого майбутнього лікаря-інтерніста. Для оволодіння дисципліною «внутрішня медицина», де однією з мотивуючих складових для студента, поряд з класичним навчанням «біля ліжка хворого» як самостійно, так і спільно з викладачем, також є актуальним впровадження інноваційних методів. Варіантами цього може служити застосування різноманітних інтерактивних форм навчання (рольова гра; робота у малих групах; кейс-метод; заняття-конференція; творчі завдання: тематичні кросворди, вікторини; інтерактивні відеокурси; методика у форматі: «мозковий штурм», «дискусія»; проведення науково-дослідницької роботи), а також використання різноманітних комп’ютерних мультимедійних навчальних програм, web-сайту кафедри, електронних підручників, online-конференцій, вебінарів та інших високотехнологічних засобів. Дистанційна форма навчання, що впроваджується вищою освітою останнім часом, безумовно, не може замінити традиційне навчання, де основні навички формуються в галузі практичного вдосконалення обстеження і лікування хворого, а може його доповнити в контексті змішаного навчання. Даний формат як фрагмент змішаного навчання при грамотному застосуванні може реально поліпшити взаємодію між викладачем і студентом в ситуаціях підготовки до аудиторного заняття і при самостійній роботі студента. У цьому випадку важливість самостійної теоретичної підготовки до практичного заняття набуває значення при зростанні мотиваційної складової в умовах організованої взаємодії і контролю успішності, що таким чином обґрунтовує можливість збільшення обсягу практичної роботи з хворими на аудиторній частині.Таким чином, застосування комплексного підходу при змішаному навчанні з використанням традиційних, інтерактивних і високотехнологічних методів сприяє підвищенню якості та ефективності освітнього процесу і дозволяє розширити можливості формування досвіду творчої та інноваційної діяльності студента, що в кінцевому рахунку, впливає на компетентність майбутнього лікаря-спеціаліста.
Порівняльний аналіз впливу традиційного і дистанційного типів навчання за підсумками дисципліни «внутрішня медицина» у студентів випускного курсу
(2020) Такташов Г. С.; Грона Н. В.; Волошин Я. В.; Гомозова О. А.; Супрун О. О.
Особливістю навчання студентів останньої третини 2019-2020 навчального року, на тлі карантинних заходів по SARS-COV-2, стало запровадження дистанційного навчання. Фрагментарність цього навчального року, що обумовлена частково традиційним, частково дистанційним навчанням у різних контингентів студентів, дозволяє обґрунтувати можливість і необхідність порівняльної оцінки і співставлення результатів цих підходів викладання. Мета - оцінити особливості впливу традиційного та дистанційного типів навчання на успішність з «внутрішньої медицини» у студентів випускного курсу за результатами державного іспиту. Проведено дослідження результатів випускного іспиту у студентів VI курсу медичного університету IV рівня акредитації. Дистанційний іспит проходив на моделі «стандартизованого пацієнта» у вигляді ситуаційного завдання, заснованого на реальному клінічному випадку з лабораторно-інструментальними даними, по розділах внутрішньої медицини «кардіологія», «пульмонологія», «ендокринологія», «гастроентерологія», «нефрологія», «ревматологія», «гематологія». Для порівняльного аналізу виділено 2 основні групи. 1-у групу склали 110 студентів, які навчалися в осінньому і на початку весняного семестрів в традиційному форматі з повноцінними практичними заняттями. В 2-у групу увійшли 55 студентів, що проходили навчання навесні в дистанційному форматі з використанням навчальної платформи і ресурсів Google Classroom, Google Meet. Статистична обробка отриманих результатів проведена за допомогою пакета прикладних програм «StatisticaStat-Soft, США» та «Microsoft Excel». Проведений аналіз виявив незначні відмінності рівнів загальної поточної успішності з предмету при традиційному і дистанційному типах навчання. При порівнянні підсумків двох форматів навчання відзначаються переважаючі результати якісної успішності в 1-й групі з найбільш вираженими відмінностями по розділах «кардіологія», «гастроентерологія» і вони достовірно залежать від рейтингу з дисципліни. Характер зниження рівнів загальної та якісної успішності за підсумками проведеного іспиту в 2-й групі, особливо по розділах «ревматологія» і «гастроентерологія», не корелює з рейтингом поточної навчальної підготовки. При аналізі структури стандартизованих питань іспиту найбільш висока результативність відповідей продемонстрована за вміннями «Діагностика провідного синдрому», «Формулювання попереднього клінічного діагнозу», «Визначення плану обстеження, прогнозу і профілактики» загалом по дисципліні і, особливо, по розділах «кардіологія», «гастроентерологія», «нефрологія» в обох групах, причому, з переважанням в 1-й. Найбільш низькі показники відповідей, особливо в 2-й групі, реєструвалися по вміннях «Лікування, тактика ведення», «Оцінка лабораторних та інструментальних методів дослідження» загалом по дисципліні, і в більшій мірі по розділах «гастроентерологія», «ендокринологія», «ревматологія». Виявлено негативну тенденцію впливу дистанційної форми навчання на підсумкову якісну успішність, на результати по окремих розділах дисципліни і структуру вмінь в умовах відсутності можливості засвоєння теоретичного матеріалу при безпосередній роботі з хворим на практичних заняттях. Застосування дистанційного навчання можливо як доповнення до традиційного в форматі змішаного навчання і перспективно в реалізації високотехнологічних інформативних методів для підвищення якості самостійної підготовки студентів до аудиторних занять.

Browse

Browsing Наукові статті by Author "Грона Н. В."