КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛІКАРЯ ЯК ЧИННИК ВИРІШЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Abstract

Магістерська робота на тему «Комунікативна компетентність лікаря як чинник вирішення професійних конфліктів» являє собою комплексне психологічне дослідження, спрямоване на аналіз взаємозв’язку між рівнем комунікативних навичок медичного персоналу та ефективністю подолання суперечок у професійному середовищі. Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем стресу у медичної діяльності та необхідністю впровадження нових стандартів взаємодії у системі «лікар-пацієнт» та «лікар-колеги». Робота обґрунтовує, що розвинена комунікативна компетентність є ключовим інструментом запобігання професійній деформації та важливою умовою забезпечення якості медичної допомоги. У теоретичному розділі проведено аналіз природи конфліктів у медичній сфері, визначено їхні специфічні причини та наслідки. Розкрито структуру комунікативної компетентності лікаря, яка охоплює когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти, зокрема здатність до емпатії, адекватну самооцінку та володіння техніками переконання. Емпірична частина роботи містить результати дослідження, проведеного у червні 2025 року серед лікарсько-сестринського персоналу (29 осіб). За допомогою комплексу методик (Л. Міхельсона, К. Томаса – Р. Кілманна, В. Бойка, М. Снайдера) було встановлено домінуючі стратегії поведінки персоналу в конфліктних ситуаціях (суперництво, співпраця, компроміс, уникнення та пристосування). Аналіз даних підтвердив гіпотезу про те, що фахівці з вищим рівнем комунікативного контролю та емоційної стійкості частіше обирають конструктивні шляхи розв’язання суперечок. Практичне значення роботи полягає у розробці та апробації спеціалізованої психологічної програми розвитку комунікативної компетентності. Створена тренінгова програма містить практичні вправи («Вузький місток», «Словник емоцій», «Дружні руки» та ін.), які спрямовані на вдосконалення навичок вербалізації почуттів, активного слухання та опанування алгоритмів виходу з гострих конфліктів. Результати дослідження та запропоновані рекомендації мають прикладну цінність для: - керівників медичних установ - для покращення психологічного клімату в колективах та зниження плинності кадрів; - практикуючих лікарів - як методичний інструмент для запобігання скаргам пацієнтів та підвищення власної професійної стійкості; - психологів та HR-фахівців - для проведення тренінгів із персоналом та впровадження програм профілактики емоційного вигорання.