МОДЕЛЮВАННЯ ОНКОПРОЦЕСУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЛІКІВ РІЗНИХ ГРУП ЗА ЇХНЬОГО ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Abstract

За даними сучасної наукової літератури чисельність хронічних захворювань, в тому числі коморбідних станів, невпинно зростає, що потребує відповідної фармакологічної корекції упродовж тривалого застосування ліків різних фармакологічних груп. Прикладами хронічних процесів можуть бути запальні, аутоімунні, психічні захворювання, онкопатологія тощо. І клініцистам, і фармакологам відомо, що існуючі ліки різних фармакологічних груп є недостатньо ефективними та безпечними за тривалого застосування, що зумовлює необхідність оптимізації не лише схем та методів терапії хронічної, особливо, коморбідної патології, доцільність пошуку нових більш ефективних і безпечних препаратів, а й визначає актуальність дослідження невідомих властивостей ліків. Фармакологічні дослідження проводяться за моделювання патології у тварин. Кожному досліднику відомі аспекти недосконалості того чи іншого модельованого патологічного процесу. Нашу увагу привернули моделі онкологічних процесів, що, у більшості, характеризуються нетривалим терміном життя тварин після перевивки пухлин. Зрозуміло, що протипухлинну активність, а також інші види дії ліків на тлі онкопатології, що нерідко супроводжується ураженням серцево-судинної, травної, нервової, дихальної, ендокринної та інших систем і органів, використовуючи моделі онкологічногої патології, що призводить до нетривалого (до 28 діб) життя тварин після перевивки пухлин, доцільно вивчати на моделях, що триватимуть понад зазначений термін. Так, одним з найвідоміших методів індукції онкопроцесу є перевивка 30 % пухлинною суспензією, зокрема, саркоми 45 (S-45). Середня тривалість життя тварин за даного способу перевивки експериментальних пухлин складає від 15 до 25 днів. За такого способу відтворення онкопроцесу термін життя тварин не дозволяє проводити довготривалі (понад 30 діб) динамічні контрольовані дослідження. Це означає, що, застосовуючи відомий спосіб перевивки експериментальних пухлин, не можна встановити, наприклад, протипухлинну активність оригінальних сполук і медичних препаратів (знеболювальних, антигіпертензивних, імуномодулюючих, цукрознижувальних препаратів тощо, застосування яких, нерідко, постійне та/або пожиттєве), за тривалого їхнього застосування на тлі онкопатології та коморбідних станів.