АВТЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДОРОСЛОГО ЯК ФАКТОР МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Abstract

У магістерській роботі здійснено теоретико-емпіричне дослідження автентичності особистості дорослого як психологічного чинника міжособистісної взаємодії в умовах соціальних трансформацій та вимушеного переселення. У теоретичному розділі проаналізовано сучасні підходи до розуміння автентичності як інтегративної характеристики, що охоплює усвідомлення власного досвіду, самоприйняття та здатність до конгруентного самовираження у взаємодії з іншими. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 40 вимушено переміщених осіб віком 25–55 років. Застосовано напівструктуроване клінічне інтерв’ю, Шкалу автентичності особистості (A.M. Wood, P.A. Linley, українська адаптація) та індивідуально-типологічний опитувальник Л.Н. Собчик. Статистична обробка включала описову статистику, U-критерій Манна–Уїтні та кореляційний аналіз Спірмена. Отримані результати засвідчили загалом достатній рівень автентичності у досліджуваних за наявності знижених показників автономності та підвищеної орієнтації на зовнішню оцінку. Практична частина містить опис групової психологічної програми розвитку автентичності дорослого в міжособистісній взаємодії, побудованої на інтеграції рефлексивних практик, роботи з емоційним досвідом та елементів психосинтезу. Зроблено висновок про доцільність використання розробленого тренінгу у психологічному супроводі дорослих внутрішньо переміщених осіб з метою підтримки особистісної цілісності та якості соціальних контактів. Ключові слова: автентичність особистості; міжособистісна взаємодія; дорослий вік; внутрішньо переміщені особи; психологічні ресурси; самовираження; психологічний тренінг.