КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛІКАРЯ ЯК ЧИННИК ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ З КОЛЕГАМИ

Abstract

Робота присвячена дослідженню ролі комунікативної компетентності лікаря як чинника запобігання конфліктній поведінці з колегами в умовах стаціонару. Актуальність зумовлена високим рівнем емоційного навантаження, стресу та конфліктності у медичному середовищі, що негативно впливає на якість професійної взаємодії та ефективність лікувального процесу. Об'єкт дослідження - конфліктна поведінка лікаря з колегами в медичному колективі. Предмет – вплив комунікативної компетентності лікаря на запобігання та вирішення конфліктів з колегами. Мета - дослідити роль комунікативної компетентності лікаря як фактора запобігання конфліктів у професійній діяльності в умовах стаціонару. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, психодіагностичне тестування (методики К. Томаса, М. Снайдера, С. Хобфолла, шкала TSIS, методика В. Бойко), кількісний та якісний аналіз даних. У дослідженні взяли участь 20 лікарів хірургічного та терапевтичного відділень КП «ЦМЛ м. Олександрії». Результати засвідчили, що більшість лікарів обирають конструктивні стратегії поведінки (співпраця - 30%, компроміс - 25%), проте виявлено емоційні бар'єри у 40% респондентів, що корелює зі схильністю до уникнення конфліктів. Встановлено позитивний зв'язок між рівнем асертивності, соціального інтелекту, самоконтролю та конструктивною поведінкою у конфліктах. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів комунікативної компетентності лікарів у контексті профілактики конфліктної поведінки з колегами. Практичне значення: розроблено психологічну програму вдосконалення комунікативної компетентності лікарів (40 годин, модульна структура), яка може використовуватися в системі безперервного професійного розвитку медичних працівників.