ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ-РЕНТГЕНОЛОГА

Abstract

Магістерська робота присвячена комплексному теоретико-емпіричному дослідженню перфекціонізму як багатовимірного психологічного феномену та його зв’язку з емоційним виснаженням у контексті професійної діяльності фахівців променевої діагностики. Актуальність дослідження зумовлена зростанням професійних вимог до лікарів в умовах сучасної медицини, де висока відповідальність, необхідність точності діагностичних рішень та орієнтація на безпомилковість створюють передумови для формування перфекціоністських установок. У роботі здійснено комлексний теоретико-емпіричний аналіз перфекціонізму як багатовимірного психологічного феномену та окреслено його специфіку в контексті професійної діяльності фахівців променевої діагностики. У теоретичному розділі проаналізовано вітчизняні та зарубіжні підходи до розуміння перфекціонізму, розглянуто його структуру, типологію та розмежування адаптивних і дезадаптивних форм. Особливу увагу приділено впливу професійного середовища лікаря-рентгенолога на формування самовимогливості, орієнтації на високі стандарти та страху помилки як психологічних передумов розвитку перфекціоністичних тенденцій. Обґрунтовано зв’язок дезадаптивного перфекціонізму з емоційним виснаженням і ризиком професійного вигорання. В емпіричному дослідженні взяли участь 30 лікарів-рентгенологів. Для діагностики використано Multidimensional Perfectionism Scale (Hewitt & Flett) та методи статистичного аналізу. Отримані результати засвідчили наявність виражених перфекціоністських установок, зокрема соціально зумовленого та самоспрямованого перфекціонізму, що в умовах високих професійних вимог корелюють із проявами емоційного виснаження. Показано, що поєднання високих внутрішніх стандартів із зовнішніми очікуваннями підсилює ризик хронічного психоемоційного напруження. На основі результатів дослідження розроблено психологічну програму корекції дезадаптивних проявів перфекціонізму у лікарів-рентгенологів, спрямовану на зниження емоційного виснаження, розвиток гнучкості мислення та формування більш адаптивного стилю професійного самоставлення. Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів у системі психологічного супроводу медичних працівників.