Кафедра психології

Permanent URI for this communityhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/163

Browse

Now showing 1 - 4 of 4

ДО ПРОБЛЕМИ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТІВ ПРО УСПІШНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
(Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 2022-11) Півень Любов; Кучеренко Єгор
В статті здійснено теоретичний аналіз проблеми структури уявлень студентів про успішність особистості, що спонукало авторів до розрізнення двох видів досліджуваного явища – об’єктивної та суб’єктивної успішності. Встановлено, що об’єктивна успішність включає соціальну та визначається за пануючими в суспільстві загальноприйнятими критеріями особистісного успіху. Змістом таких уявлень є соціально усталені уявлення студента про успішну діяльність, що формуються внаслідок його соціалізації. Змістом уявлень про суб’єктивну успішність є індивідуальні знання студентів про успішну діяльність на основі учбово-професійного досвіду та стійних переконань щодо праці. Такий вид успішності орієнтує студентів як на реальну (дійсну, провідну) діяльність, так і на ідеальну (уявлювану, майбутню). Автори статті ототожнюють поняття критеріїв та компонентів успішності на основі умовного розрізнення динамічних та змістових аспектів цього явища. На основі аналізу попередньо проведених теоретичних та емпіричних досліджень встановлено, що в уявленнях студентів про успішність особистості домінують суб’єктивні компоненти: смисловий, мотиваційно-цільовий та регуляційно- поведінковий компоненти. Вони частково чи уповні збігаються за змістом з компонентами об’єктивної успішності. Автори зауважують, що лише в межах суб’єктивної успішності названа структура має форму ієрархії у студентів, що включає провідні та другорядні критерії їх актуального та прийдешнього успіху.
Застосування психосинтезу у медико-психологічній допомозі при розладах харчової поведінки
(ОНУ імені І.І. Мечникова, 2021) Півень Любов; Кучеренко Єгор
Медична допомога пропри соціально-психологічні труднощі в умовах подолання пандемії здійснюється в усіх напрямах охорони здоров’я, серед яких дієтологія займає чільне місце в роботі з розладами харчової поведінки (РХП). Окрім дієтологів, у цій царині працюють психіатри, психотерапевти та психологи. Нашу медико-психологічну допомогу ми опирали на психосинтезі – методі психотерапії, що виник на основі концепції самореалізації особистості, яку розробив італійський психіатр та психолог Роберто Ассаджіолі на початку ХХ століття. В контексті психосинтезу їжа та їда, так само як інші атрибутивні цінності (праця, родичі, захоплення, ідеї, матеріальні речі), може стати центром хибної самоідентифікації (об’єднуючим центром), навколо якого формується автономна частина особистості–субособистість. Вона виражається як захисна модель поведінки, коли будь-яка потреба вимушено задовольняється через вживання їжі або відмову від нього. Отже, субособистість, що виражається в порушеній харчовій поведінці (харчова субособистість), є симптомокомплексом неусвідомленої (витісненої) потреби, яка безпосередньо не пов’язана з голодом. Хибна самоідентифікація (наприклад, «я занадто гладкий») є наслідком домінування харчової субособистості, яка заміщує справжнє Я, знижуючи рівень самосвідомості та суб’єктності як вольового центру.
Посттравматичний розвиток як лімінальний процес у теорії та практиці психосинтезу.
(Журнал соціальної та практичної психології., 2024-12-27) Кучеренко Єгор; Широкова Анна; Півень Любов
У статті порушено проблему психологічного означення лімінальності, яка вирішується через взаємозв’язок зовнішнього та внутрішнього, аналіз якого представлено у базових концепціях психосинтезу. На цій підставі здійснено теоретико-методологічний аналіз посттравматичного розвитку дорослого як лімінального процесу, в якому розрізняють порогове самопізнання та порогову самозміну. У дослідженні основна увага зосереджена на теоретичному обґрунтуванні основних етапів психосинтезу, які збігаються з психоедукаційними завданнями посттравматичного розвитку як цілеспрямованого саморозвитку особистості дорослого в умовах організованої психологічної допомоги різних видів. На основі саморефлексії емпіричного досвіду застосування психосинтезу в умовах повномасштабної війни автори висувають ідею посттравматичної невротизації (лімінальної паузи) через домінування захисної субособистості у структурі травмованої особистості клієнта. Натомість пропонується альтернативний варіант психологічного відновлення – посттравматичний розвиток, який виключає гіперототожнення як з травмованою, так і із захисною субособистостями. В основу методології посттравматичного розвитку на засадах психосинтезу покладено розвиток здатності свідомого Я до розототожнення з різноспрямованими субособистостями у структурі порогового самопізнання («знання себе»). У структурі порогової самозміни на одиничних прикладах ілюструється проблема саморегуляції та самореалізації дорослих у постлімінальний період засобами розвитку волі. Наголошується, що лише внаслідок досягнення ідентифікаційної невизначеності, коли будь-яка субособистість кваліфікуються дорослим клієнтом як хибне ототожнення, уможливлюється здатність до «володіння собою» та «перетворення себе». Зауважується, що посттравматичне зростання трактується як дочасний процес психологічного виживання у межах потенційного посттравматичного розвитку, спрямованого на максимальну реалізацію Самості, теоретичний аналіз якої також представлено в статті.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОСИНТЕЗУ В РОБОТІ З РОЗЛАДАМИ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ
(Humanitarium, 2020) Кучеренко Єгор; Півень Любов
У статті здійснено аналіз засадничих принципів, етапів та завдань психосинтезу в наданні медико-психологічної допомоги пацієнтам з розладами харчової поведінки (РХП). Наголошено, що виконання пацієнтом дієтологічних рекомендацій часто унеможливлюється у зв’язку з низьким рівнем розвитку їхньої самосвідомості, рефлексії, вольової саморегуляції та травматизацією особистості, яка переживається як неусвідомлена психологічна проблема, що потребує нагального вирішення. На основі психосинтезу лікарям-дієтологам запропоновано здійснювати професійну допомогу у співпраці з психологом із метою оптимізації цілісного підходу до лікування РХП через психологічний супровід пацієнта (клієнта) безпосередньо під час медичного консультування. Базову методологію психосинтезу представлено через теоретичний аналіз принципів поліпсихізму та самодетермінації, які роз’яснюються через уявлення про психічне за Р. Ассаджіолі, концепцію об’єднуючих центрів та теорію субособистостей. Висунуто припущення, що їжа та харчова поведінка заміщують у самоусвідомості пацієнта його суб’єктність (свідоме «Я») і стають об’єднуючими центрами, навколо яких невротизується цілісна особистість. При цьому витісняється не тільки травматичний досвід, який став причиною розладу, але й незадоволена особистісна потреба, задоволення якої часто ігнорується в сучасній практиці лікування. Авторами розроблено етапи та завдання психосинтезу як його спеціальну методологію в роботі з РХП та розпочато апробацію її у формі програми індивідуальної допомоги в медико-психологічній практиці. Особливу увагу у висвітленні попередніх результатів упровадження своїх розробок приділено розвитку здатності пацієнтів до здійснення вольового акту, який пронизує всі етапи лікування за методом психосинтезу і спрямований не тільки на зміну харчової поведінки, але й на самоактуалізацію особистості. У статті побіжно представлено часткову методологію психосинтезу, яка включає техніки дисідентифікації, трансформації образу та побудови ідеальної моделі.

Browse

Browsing Кафедра психології by Author "Півень Любов"