Кафедра психології
Permanent URI for this communityhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/163
Browse
Browsing Кафедра психології by Subject "внутрішній конфлікт"
Now showing 1 - 2 of 2
- Results Per Page
- Sort Options
Item ВНУТРІШНІЙ КОНФЛІКТ ЯК ВЗАЄМОДІЯ СУБОСОБИСТОСТЕЙ ДОРОСЛОГО В ПСИХОСИНТЕЗІ(Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 2022-11) Шахоєва Альона; Кучеренко ЄгорВ статті здійснено теоретичний аналіз субособистостей в концепції психосинтезу та представлено конфліктну взаємодію між ними як теоретичну модель констатації та вирішення внутрішнього конфлікту дорослого. Встановлено, що субособистість є напівавтономною та мало усвідомлюваною частиною особистості, що утворюється в різні вікові періоди навколо незадоволеної потреби і виражається як емоційно-поведінковий паттерн вмотивованої поведінки. Структура кожної з конфлктуючих субособистостей включає провідний мотив (потребу), типові тілесні і рухові відчуття, провідну емоцію чи почуття та домінуючі мисленнєві схеми. Також субособистість зовні виражається в типових мовленнєвих конструкціях. Основним джерелом формування та вияву субособистостей є соціальні ролі, з якими себе ототожнює дорослий суб’єкт. Наголошується, що субособистості є у здорової людити і множинність її особистості (поліпсихізм) не завжди передбачає психопатологію. Виділено чотири типи взаємодії між субособистостями. Проаналізовано розототожнення як важливий рефлексивно-вольовий механізм вирішення внутрішніх конфліктів у практиці надання психологічної допомоги дорослим клієнтам методом психосинтезу.Item ІДЕНТИФІКАЦІЙНА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ СУБ’ЄКТА САМОПІЗНАННЯ В ЛІМІНАЛЬНОМУ СТАНІ(Збірник наукових праць РДГУ, 2023-04-15) Кучеренко ЄгорУ статті здійснено теоретичний аналіз проблеми лімінальних станів суб’єкта самопізнання в дорослому віці в період лімінальної паузи. На основі психосинтезу встановлено, що провідною причиною виникнення лімінальних станів є вичерпне домінування захисної субособистості, яке й спричиняє порогове самопізнання – суб’єктний рівень розвитку лімінальності. Висувається припущення про те, що свідоме Я, як суб’єкт самопізнання в лімінальному стані, не проявлюється, а лише заміщюється ототожненням із різноспрямованими субособистостями. Автором вперше в загальнопсихологічній теорії лімінальності уводиться поняття ідентифікаційної невизначеності як результату усвідомлення лімінальних станів, у яких ідентифікації переживаються ототожнено, а тому не диференціюються свідомим Я. Наголошується, що таке усвідомлення здійснюється лише розототожнено, внаслідок чого лімінальний стан об’єктивується в полі свідомості як виживаюча (хибно негативна) та захисна (хибно позитивна) субособистості, що мають виражене просторово-часове зміщення у наративних та імагінативних формовиявах. На прикладі одиничного випадку психотерапії дорослого, у статті презентовано емпіричну модель ідентифікаційної невизначеності, яка включає два базових структурних компоненти: виживаючу та захисну субособистості як різноспрямовані ідентифікації. Ідентифікаційну невизначеність пропонується досліджувати на основі символічно виражених імагінацій та наративів за такими критеріями: усвідомлення власне субособистостей або їх масок, функцій і типу ідентифікації субособисостей (масок); усвідомлення різноспрямованості субособистостей як чинника внутрішнього конфлікту; відповідність субособистостей та масок групам ідеальних моделей. Зростання рівня усвідомлення субособистостей та критеріїв їх якісного аналізу в процесі організованого самопізнання засвідчує зростання рівня ідентифікаційної невизначеності.