ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРЕТІХ МОЛЯРІВ У ОРТОДОНТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ

Abstract

Жодні зуби не створюють стільки проблем для пацієнтів, а також лікарів, як треті моляри. Прорізу- ючись пізніше всіх зубів, найчастіше вони мають мало місця в зубному ряду, а точніше – у ретромоля- рному просторі, який має утворитися за умови, перш за все, подальшого росту щелеп. Тому терміни їх прорізування широко варіюють і супроводжуються нерідко появою значних і морфологічних, і функціо- нальних порушень. Ось чому необхідно виважено підходити до вирішення питань щодо збереження в зубній дузі третіх молярів, забезпечивши їм місце в ретромолярному просторі шляхом своєчасного виявлення їхнього стану й положення в щелепних кістках, і цим самим зберегти цілісність зубних рядів та реалізувати четвертий, останній етап підвищення висоти прикусу при ортодонтичному лікуванні па- цієнтів із зубощелепними аномаліями. З цією метою було обстежено і взято на ортодонтичне лікуван- ня 44 пацієнтів віком від 15 до 30 років із різними зубощелепними аномаліями, в яких, за даними кліні- чних і рентгенологічних досліджень, був повний комплект постійних зубів, включаючи треті моляри. ОПТГ аналізували за методикою К.В. Стороженко (2013): вимірювали нахил зубів, зокрема третіх мо- лярів і других молярів відносно основи щелепи. На ОПТГ визначався дефіцит місця для третіх моля- рів, за методикою С.І. Дорошенко і Є.А. Кульгінського (2009). У процесі обробки даних вимірювань за- стосовували методи математичної статистики. Середнє значення й довірчий інтервал вибірки даних розраховували за вимогами стандарту ГОСТ Р 8.736 – 2011.