Фінансовий механізм управління охороною здоров’я: міжнародний досвід

Abstract

Охорона здоров'я є важливим компонентом комплексної системи соціального забезпечення в кожній країні виступає та важливим пріоритетом для сталого розвитку. Мета статті полягає у систематизації міжнародного досвіду формування фінансового механізму управління охороною здоров'я, визначенні ключових чинників ефективності різних моделей і можливостей їх адаптації до соціально-економічних умов України. Методи дослідження: Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретико-методологічний аналіз літератури з використанням баз даних PubMed/ Medline, Google Scholar і PakMediNet; метод контент-аналізу; метод порівняльного аналізу та аналітичний метод систематизації та синтезу. Результати: Визначено, що фінансування систем надання медичної допомоги можна умовно поділити на три групи: бюджетну; соціально-страхову та приватну. Бюджетна система фінансування охорони здоров`я базується на загальних податкових доходах. Переважно бюджетне фінансування відбувається шляхом перерахування коштів з бюджету країни до національної медичної служби з єдиним платежем. Така система фінансування охорони здоров`я впроваджена в Великобританії, Швеції, Ірландії, Іспанії , Італії, Норвегії, Черногорії, Нової Зеландії, Куби та деяких інших країнах. Соціально-страхова система фінансування охорони здоров’я реалізується через системи, засновані або на цільовому внеску, або за рахунок єдиного внеску на соціальне страхування. Механізм фінансування системи охорони здоров’я при впровадженні обов’язкового медичного страхування має певні особливості в кожній країні та може впроваджуватись як через систему лікарських фондів, так і національними страховими медичними компаніями. Соціально-страхова система фінансування охорони здоров’я запроваджена у Люксембурзі, Нідерландах, Чехії, Німеччині, Словаччині, Франції, Японії, Канаді. Приватна система охорони здоров'я найбільшою мірою переважає в США та характеризується децентралізованістю, відсутністю регулювання з боку держави та високим розвитком інфраструктури страхових організацій. Висновки. Наразі жодна з національних систем охорони здоров’я не фінансується з одного джерела, бо кожна система фінансування має свої переваги та недоліки і задовольняє певні верстви населення з різним рівнем доходу. Україна при реформуванні системи охорони здоров’я взяла за основу реалізацію державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичної допомоги через Національну службу здоров’я України. Така система фінансування може мати як переваги, так і недоліки які спостерігаються при організації системи охорони здоров’я в Великобританії.