Встановлення зажиттєвості странгуляційної борозни при механічній асфіксії як показник розвитку судово-медичної науки.

Abstract

Смерть унаслідок механічної асфіксії займає одне з провідних місць у структурі насильницької смерті. Серед видів механічної асфіксії найрозповсюдженою є странгуляційна механічна асфіксія, до якої відносять повішення, задушення петлею та задушення руками. Вирішення проблеми зажиттєвості механічної асфіксії лишається актуальним в практичній роботі судово-медичних експертів. Під час странгуляційної механічної асфіксії найбільш розповсюдженими та ефективними є методи вивчення змін у межах локальних ушкоджень в ділянці шиї, наприклад в ділянці странгуляційної борозни під час повішення. Мета роботи – висвітлити процес розвитку методів встановлення зажиттєвості странгуляційної механічної асфіксії через дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни та визначення ефективних можливостей з вирішення цього питання на сучасному етапі розвитку судової медичної науки. Матеріали та методи. Аналіз та синтез інформації з літературних джерел, доступних у онлайн-базах даних. Результати. Використання лише макроскопічних та гістологічних методів дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни може бути недостатнім для вирішення питання зажиттєвості утворення ушкоджень у ділянці шиї під час повішення через дуже короткий проміжок часу, що проходить від початку розвитку асфіктичного процесу до настання смерті. Час між початком розвитку асфіктичного процесу та настанням смерті часто є недостатнім для розвитку певної реактивної клітинної та навіть судинної відповіді. Імуногістохімічне дослідження спрямоване на виявлення початкових реактивних ознак у ділянці ушкоджень та є більш ефективним для встановлення зажиттєвості при дуже коротких проміжках часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Під час странгуляційної механічної асфіксії важливі результати в процесі дослідження странгуляційної борозни показали такі імуногістохімічні маркери, як триптаза, маркери IL15, CD-15, MHC-II, CD1a, AQP1, AQP3, фібронетин D, P-селектин. Крім цього, в діагностиці зажиттєвості странгуляційної борозни високу ефективність можуть показувати біохімічні методи виявлення фізіологічно-активних речовин, які дозволяють встановити ранні ознаки реактивних змін у шкірі внаслідок ушкодження, наприклад дослідження концентрації гістаміну, серотоніну, гепарину простагландинів F та E, а також співвідношення певних іонів. Висновки. Застосування імуногістохімічних методів дослідження з метою підтвердження зажиттєвого утворення странгуляційної борозни базується на встановленні маркерів запальної реакції, які виділяються до появи певних судинних та клітинних реакцій, що дає можливість фіксації початкових ознак запальної реакції навіть при дуже короткому проміжку часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Отже, використання імуногістохімічних методів може бути ефективним шляхом підтвердження зажиттєвості механічної асфіксії, особливо у випадках, коли застосування стандартних методів забарвлення було неефективним. Встановлення певних біохімічних маркерів у шкірі з ділянки странгуляційної борозни може розцінюватися як перспективний, швидкий та ефективний метод підтвердження зажиттєвості странгуляційної асфіксії. Зазначений напрям потребує проведення подальших досліджень з метою підвищення його ефективності та може застосовуватися в судово-медичній практиці для підтвердження зажиттєвості утворення странгуляційної борозни.