Наукові статті

Permanent URI for this collectionhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/43

Browse

Now showing 1 - 20 of 62

ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗПОДІЛУ ВИПАДКІВ МЕХАНІЧНОЇ АСФІКСІЇ ВНАСЛІДОК ПОВІШЕННЯ В УКРАЇНІ.
(Судово-медична експертиза, 2024-12-29) Плетенецька, Аліна; Варфоломеєв, Євгеній; Бондар, Станіслав
Щорічна кількість осіб, які загинули внаслідок скоєння самогубств перевищує 720000 осіб та посідає третє місце серед провідних причин смерті осіб віком 15-29 років, при цьому, згідно з даними ВООЗ Україна посідає місце в другій десятці лідерів серед країн за рейтингом самогубств. Мета роботи. Вивчити територіальний розподіл частоти випадків механічної асфіксії шляхом повішення в різних регіонах України. Матеріали та методи. В ході дослідження, на основі вивчення звітів закладів судово-медичної експертизи в Україні, було проведено аналіз кількості випадків настання смерті осіб внаслідок механічної асфіксії шляхом повішення в різних областях України. Результати дослідження. В ході дослідження отримано дані, які вказували на певні закономірності у кількості випадків настання смерті від механічної асфіксії внаслідок повішення в залежності від географічного розподілення по окремим областям. Найменші показники кількості смертей від повішення на 100 тисяч населення визначались у західних регіонах нашої країни, а також у місті Київ. Натомість в північно-східних, а також частині південних та центральних регіонів мало місце суттєве перевищення зазначеного показника у порівнянні з середнім значенням. Висновки. В ході проведеного дослідження встановлено наявність певних закономірностей у кількості випадків настання смерті від механічної асфіксії внаслідок повішення в залежності від географічного розподілення за окремими областями. Сільські області з економічними труднощами, як Чернігівська, Сумська та Херсонська, мають вищий рівень суїцидів, що ймовірно пов’язано з низькими доходами та високим рівнем безробіття, які посилюють соціальний стрес. Втім, причини нерівномірності випадків повішення в різних регіонах потребують подальшого вивчення та можуть включати в себе не тільки такі фактори, як рівень зайнятості, якості життя та соціального благополуччя населення, але й трудові міграційні процеси, культурні та релігійні переконання тощо.
Гендерні та вікові особливості випадків механічної асфіксії через повішення.
(Вісник морської медицини, 2024) Варфоломеєв, Євгеній; Плетенецька, Аліна; Бондар, Станіслав
Самогубство є однією з провідних причин насильницької смерті. Одним з найрозповсюдженіших у світі способів заподіяння самогубства є повішення, при цьому відсоток летальності при ньому сягає вище 80%. В ході дослідження проведено аналіз річних звітів бюро судово-медичної експертизи в Україні за п’ятирічний період 2017-2021 років. Проведено аналіз випадків повішення за статтю та віковими групами, загальний аналіз випадків механічної асфіксії та насильницької смерті в Україні за зазначені роки дослідження. Встановлено, що переважну більшість випадків смерті внаслідок механічної асфіксії складала механічна асфіксія внаслідок повішення. Кількість смертей внаслідок повішення дорівнювала 30959 випадків, що складало приблизно 98,5% та 63,8% в структурі смерті від странгуляційної механічної асфіксії та механічної асфіксії в цілому відповідно. Переважну більшість осіб, що загинули внаслідок повішення складали чоловіки. При цьому відсоткове співвідношення смертей від механічної асфіксії внаслідок повішення складало 83% та 17% між чоловіками та жінками відповідно. За віковим розподілом переважна кількість осіб, що загинули внаслідок повішення відносилась до дорослого населення, з максимально кількістю у групі осіб старших за 60 років. Переважання випадків механічної асфіксії внаслідок повішення серед осіб похилого віку може виступати в ролі непрямого індикатору низької якості життя осіб зазначеної вікової групи, що може бути однією з причин заподіяння самогубства.
Встановлення зажиттєвості странгуляційної борозни при механічній асфіксії як показник розвитку судово-медичної науки.
(Судово-медична експертиза, 2024-07-31) Варфоломєєв, Євгеній; Плетенецька, Аліна; Бондар, Станіслав
Смерть унаслідок механічної асфіксії займає одне з провідних місць у структурі насильницької смерті. Серед видів механічної асфіксії найрозповсюдженою є странгуляційна механічна асфіксія, до якої відносять повішення, задушення петлею та задушення руками. Вирішення проблеми зажиттєвості механічної асфіксії лишається актуальним в практичній роботі судово-медичних експертів. Під час странгуляційної механічної асфіксії найбільш розповсюдженими та ефективними є методи вивчення змін у межах локальних ушкоджень в ділянці шиї, наприклад в ділянці странгуляційної борозни під час повішення. Мета роботи – висвітлити процес розвитку методів встановлення зажиттєвості странгуляційної механічної асфіксії через дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни та визначення ефективних можливостей з вирішення цього питання на сучасному етапі розвитку судової медичної науки. Матеріали та методи. Аналіз та синтез інформації з літературних джерел, доступних у онлайн-базах даних. Результати. Використання лише макроскопічних та гістологічних методів дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни може бути недостатнім для вирішення питання зажиттєвості утворення ушкоджень у ділянці шиї під час повішення через дуже короткий проміжок часу, що проходить від початку розвитку асфіктичного процесу до настання смерті. Час між початком розвитку асфіктичного процесу та настанням смерті часто є недостатнім для розвитку певної реактивної клітинної та навіть судинної відповіді. Імуногістохімічне дослідження спрямоване на виявлення початкових реактивних ознак у ділянці ушкоджень та є більш ефективним для встановлення зажиттєвості при дуже коротких проміжках часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Під час странгуляційної механічної асфіксії важливі результати в процесі дослідження странгуляційної борозни показали такі імуногістохімічні маркери, як триптаза, маркери IL15, CD-15, MHC-II, CD1a, AQP1, AQP3, фібронетин D, P-селектин. Крім цього, в діагностиці зажиттєвості странгуляційної борозни високу ефективність можуть показувати біохімічні методи виявлення фізіологічно-активних речовин, які дозволяють встановити ранні ознаки реактивних змін у шкірі внаслідок ушкодження, наприклад дослідження концентрації гістаміну, серотоніну, гепарину простагландинів F та E, а також співвідношення певних іонів. Висновки. Застосування імуногістохімічних методів дослідження з метою підтвердження зажиттєвого утворення странгуляційної борозни базується на встановленні маркерів запальної реакції, які виділяються до появи певних судинних та клітинних реакцій, що дає можливість фіксації початкових ознак запальної реакції навіть при дуже короткому проміжку часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Отже, використання імуногістохімічних методів може бути ефективним шляхом підтвердження зажиттєвості механічної асфіксії, особливо у випадках, коли застосування стандартних методів забарвлення було неефективним. Встановлення певних біохімічних маркерів у шкірі з ділянки странгуляційної борозни може розцінюватися як перспективний, швидкий та ефективний метод підтвердження зажиттєвості странгуляційної асфіксії. Зазначений напрям потребує проведення подальших досліджень з метою підвищення його ефективності та може застосовуватися в судово-медичній практиці для підтвердження зажиттєвості утворення странгуляційної борозни.
GLUT1 expression in patients with non-small cell lung cancer and its impact on survival.
(Reports of Morphology, 2024-12-26) Sulaieva, Oksana; Seleznov, Oleksii; Vynnychenko, Oleksandr; Moskalenko, Yuliia
GLUT1 is an essential glucose transporter, the expression of which increases in tumor cells, especially under conditions of hypoxia, and correlates with their active proliferation. This study aimed to investigate the relationship between GLUT1 expression and biological parameters and to evaluate the potential impact on survival in patients with radically treated non-small cell lung cancer (NSCLC). Forty-two patients who received radical treatment for NSCLC were involved in the study. Gender, age, smoking history, disease stage, and tumor histological type were considered when analyzing the data. GLUT1 antibodies were used to assess the degree of hypoxia. A semi-quantitative immunohistochemical score ranging from 0 to 12 was used for calculation. The chi2 and Student's t-test were used to compare categorical and parametric variables. The Cox proportional hazards model, the Kaplan-Meier method, and the Log-rank test were used to evaluate the effect of GLUT1 expression on survival. The results were considered statistically significant at p<0.05. A moderate correlation was found between GLUT1 expression and histological type of NSCLC (r=0.432, p<0.0001), sex (r=0.336, p<0.0009), and smoking (r=0.325, p<0.0009). GLUT1 overexpression was observed more in squamous cell carcinomas than in adenocarcinomas (p=0.0001). In patients with adenocarcinomas, the level of GLUT1 expression depended on age and T category. In patients with squamous cell carcinomas, GLUT1 expression was not associated with the studied clinicopathological characteristics. Patients with T1b-2a categories, without regional lymph node metastases, younger than 60, and non-smokers have better survival. Kaplan-Meier curves demonstrated no statistically significant differences in recurrence-free survival and overall survival between the patients with high and low GLUT1 (Log-rank p=0.3284 and Log-rank p=0.7161, respectively). In conclusion, GLUT1 overexpression is associated with squamous cell lung carcinomas. GLUT1 expression has no prognostic value and does not correlate with recurrence-free and overall survival in radically treated patients with NSCLC.
Response of Circulating Inflammatory Markers to Intermittent Hypoxia-Hyperoxia Training in Healthy Elderly People and Patients with Mild Cognitive Impairment.
(Life (Basel), 2022-03-16) Pashevin, Denys; Dosenko, Viktor; Serebrovska, Zoya; Xi, Lei
Intermittent hypoxia-hyperoxia training (IHHT) is a non-pharmacological therapeutic modality for management of some chronic- and age-related pathologies, such as Alzheimer’s disease (AD). Our previous studies demonstrated significant improvement of cognitive function after IHHT in the patients with mild cognitive impairment (MCI). The present study further investigated the effects of IHHT on pro-inflammatory factors in healthy elderly individuals and patients with early signs of AD. Twenty-nine subjects (13 healthy subjects without signs of cognitive impairment syndrome and 16 patients diagnosed with MCI; age 52 to 76 years) were divided into four groups: Healthy+Sham (n = 7), Healthy+IHHT (n = 6), MCI+Sham (n = 6), and MCI+IHHT (n = 10). IHHT was carried out 5 days per week for 3 weeks (total 15 sessions), and each daily session included 4 cycles of 5-min hypoxia (12% FIO2) and 3-min hyperoxia (33% FIO2). Decline in cognitive function indices was observed initially in both MCI+Sham and MCI+IHHT groups. The sham training did not alter any of the parameters, whereas IHHT resulted in improvement in latency of cognitive evoked potentials, along with elevation in APP110, GDF15 expression, and MMP9 activity in both healthy subjects and those with MCI. Increased MMP2 activity, HMGB1, and P-selectin expression and decreased NETs formation and Aβ expression were also observed in the MCI+IHHT group. There was a negative correlation between MoCA score and the plasma GDF15 expression (R = −0.5799, p < 0.05) before the initiation of IHHT. The enhanced expression of GDF15 was also associated with longer latency of the event-related potentials P330 and N200 (R = 0.6263, p < 0.05 and R = 0.5715, p < 0.05, respectively). In conclusion, IHHT upregulated circulating levels of some inflammatory markers, which may represent potential triggers for cellular adaptive reprogramming, leading to therapeutic effects against cognitive dysfunction and neuropathological changes during progression of AD. Further investigation is needed to clarify if there is a causative relationship between the improved cognitive function and the elevated inflammatory markers following IHHT.
Genotype Associations with the Different Phenotypes of Atopic Dermatitis in Children
(Acta Medica (Hradec Králové), 2021-07-30) Dosenko, Victor; Dytiatkovskyi, Volodymyr; Drevytska, Tetiana
This study deals with detecting the associations of atopic dermatitis' (AD) phenotypes in children: alone or combined with seasonal allergic rhino-conjunctivitis (SARC) and/or perennial allergic rhinitis (PAR), and/or with bronchial asthma (BA) with single nucleotide polymorphisms (SNP) of filaggrin (FLG), thymic stromal lymphopoietin (TSLP) and orsomucoid-like-1 protein 3 (ORMDL3) genes. Male and female pediatric patients aged from 3 to 18 years old were recruited into the main (AD in different combinations with SARC, PAR, BA) and control groups (disorders of digestives system, neither clinical nor laboratory signs of atopy). Patients were genotyped for SNP of rs_7927894 FLG, rs_11466749 TSLP, rs_7216389 ORMDL3 variants. Statistically significant associations of the increased risk were detected of AD combined with SARC and/or PAR and AD combined with BA (possibly, SARC and/or PAR) with C/T rs_7927894 FLG and T/T rs_7216389 ORMDL3 genotypes. Genotype C/C rs_7927894 FLG significantly decreases the risk of AD combined with SARC and/or PAR by 2.56 fold. Several genotypes' associations had a trend to significance: C/C rs_7216389 ORMDL3 decreases and C/T rs_7216389 ORMDL3 increases the risk for developing AD alone phenotype; A/G rs_11466749 TSLP decreases the risk of AD combined with BA (possibly, SARC and/or PAR) phenotype development.
A Blinded Investigation: Accentuated NK Lymphocyte CD335 (NKp46) Expression Predicts Pregnancy Failures.
(Diagnostics (Basel), 2023-05-25) Dosenko, Viktor; Dons’koi, Boris; Baksheev, Serhiy
Aim: NKp46 is an NK cell receptor uniquely expressed by NK cells and a small subset of innate lymphoid cells. In our previous studies, we suggested a tight connection between the activity of NK cells and the expression of NKp46 and supported the clinical significance of NKp46 expression in NK cells in women with reproductive failures. In this study, we investigated the expression of NKp46 in NK cells in the peripheral blood of women in early pregnancy and analyzed its association with pregnancy loss. Methods: In a blinded study, we examined blood samples and analyzed the subsequent pregnancy outcomes from 98 early pregnant women (5th-7th week of gestation-w.g.) and 66 women in the 11th-13th week of pregnancy who served as controls. We studied the expression of NKp46 and the levels of anti-cardiolipin antibodies (aCL). The results of aCL were shared with the clinic, while the expression of NKp46 was blinded and not analyzed until the end of the study. Results: A misbalance in the NKp46+NK cells subpopulations was associated with an unfavorable ongoing pregnancy. A decreased level of NKp46high cells (<14%) was strongly associated with miscarriage. A decreased level of the double-bright subpopulation (NKp46hightCD56++) also was a negative prognostic factor for the pregnancy course, but its increased level (>4%) was strongly associated with a successful pregnancy course. Conclusions: Our results showed that accentuated levels of NKp46+NK cells lead to a negative prognosis for early pregnancy courses in women.
The involvement of peroxisome proliferator-activated receptor gamma (PPARγ) in anti-inflammatory activity of N-stearoylethanolamine.
(Heliyon, 2022-10-31) Dosenko, Viktor; Kosiakova, Halyna; Berdyshev, Andrey
Background: N-stearoylethanolamine (NSE) is a bioactive lipid amine with a wide range of biological activities. Anti-inflammatory properties of NSE were previously confirmed on multiple animal models. However, the molecular mechanisms of anti-inflammatory action of NSE remain unclear. In the current study, we examined the involvement of nuclear receptor peroxisome proliferator-activated receptor gamma (PPARγ) in the NF-kB -dependent pathway of anti-inflammatory action of NSE using different methodological approaches. Methods: Molecular modeling calculated the possibility of NSE binding PPAR. Ex vivo experiment, using selective agonist of PPARα/γ - LY-171883 and antagonist of PPARγ - GW9662, examined the role of PPARα/γ in the NSE's effect on nuclear NF-kB translocation in LPS-activated rat peritoneal macrophages. Finally, the NSE's action on mRNA level of PPARγ-dependent genes was studied in the liver of insulin-resistant rats. Results: The results of molecular docking showed that NSE could bind to PPARγ and compete for the binding site with antagonist GW9662 and agonist LY-171883. These data was supported by in vitro study where pre-treatment with NSE prevented further LPS-induced NF-kB translocation into the nuclei of rat peritoneal macrophages. NSE treatment before GW9662 and LPS addition normalized the level of NF-kB translocation and IL-1β content. This finding confirmed a competitive binding of NSE with GW9662 for the ligand-binding domain of PPARγ. Additional in vivo study showed that NSE administration changed the mRNA expression of several PPARγ target genes, including SLC27A1 encoding fatty acid transport protein-1 and IL1RN - interleukin-1 receptor antagonist in insulin resistant rats. Conclusion: NSE suppressed nuclear translocation of NF-κB in LPS-stimulated peritoneal macrophages via PPARγ and changed hepatic mRNA expression of PPARγ target genes (SLC27A1, IL1RN) in insulin resistant rats.
Pharmacophore modeling, docking and molecular dynamics simulation for identification of novel human protein kinase C beta (PKCβ) inhibitors.
(Structural Chemistry, 2022-10-11) Pashevin, Denis; Starosyla, Sergiy; Dosenko, Victor
Protein kinase Cβ (PKCβ) is considered as an attractive molecular target for the treatment of COVID-19-related acute respiratory distress syndrome (ARDS). Several classes of inhibitors have been already identified. In this article, we developed and validated ligand-based PKCβ pharmacophore models based on the chemical structures of the known inhibitors. The most accurate pharmacophore model, which correctly predicted more than 70% active compounds of test set, included three aromatic pharmacophore features without vectors, one hydrogen bond acceptor pharmacophore feature, one hydrophobic pharmacophore feature and 158 excluded volumes. This pharmacophore model was used for virtual screening of compound collection in order to identify novel potent PKCβ inhibitors. Also, molecular docking of compound collection was performed and 28 compounds which were selected simultaneously by two approaches as top-scored were proposed for further biological research.
ЦИТОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В УКРАЇНІ ЗА УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ.
(Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія., 2024-06-10) Сулаєва, Оксана; Омельяненко, Ірина; Фалалєєва, Тетяна
Вступ. Цитопатологічні дослідження щитоподібної залози мають важливе значення у діагностиці пацієнтів. З початком російського вторгнення більшість процедур цитопатологічного скринінгу (включаючи скринінг на рак) в Україні були зменшені або відкладені, що створило загрозу для здатності медичного персоналу забезпечити можливість раннього виявлення раку. Метою було проаналізувати результати цитологічних досліджень тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ) новоутворень щитоподібної залози за міжнародною класифікацією Bethesda за 2022-2023 роки. Методи. Дослідження проведено із залученням бази даних пацієнтів, які користувались послугою цитологічних досліджень ТАПБ щитоподібної залози в Медичній лабораторії "CSD" у період 2022-2023 років. Було проаналізовано: 1) цитологічний висновок за міжнародною класифікацією Bethesda; 2) стать пацієнта. Для цитологічного дослідження використовувався метод світлової мікроскопії (LeicaMicrosystems, DM2000). Результати. У період з 2022 по 2023 рік проведено аналіз 4247 цитологічних досліджень пацієнтів з вузлами щитоподібної залози. З них 3654 (86 %) стосувалися жінок, а 593 (14 %) чоловіків. Порівнюючи з попередніми роками, де відсоток цитологічних досліджень у жінок становив 87 %, встановлено, що жінки більш схильні до захворювань щитоподібної залози. У 2022-2023 роках показник недіагностичних матеріалів становив 18,1 %, що підкреслює необхідність поліпшення преаналітичних процесів. Другий клас за міжнародною класифікацією Bethesda становив 54,7 % випадків, Незважаючи на зменшення відсотка діагностованих випадків щитоподібної залози в період війни, другий клас залишається найбільш поширеним класом серед інших класів цитологічної діагностики щитоподібної залози. Такий результат вказує на важливість подальшого вдосконалення методів діагностики та підвищення ефективності лікування пацієнтів із патологією щитоподібної залози. Згідно з класифікацією Bethesda 2023, категорія AUS має середній ризик злоякісного переростання 22 %. Даний клас становив 13,2 % у період 2022-2023. Простежується тенденція зростання постановки цього класу, порівнюючи з минулими роками (8,2 %). Клас 4 було виявлено у 4,8 % пацієнтів і знизився майже у два рази порівняно з попередніми роками. 5 і 6 класи, які мають найвищий рівень малігнізації, були в межах 4-5 %. Висновки. Під час російського вторгнення в Україні відбулося порушення процесу цитолопатологічної діагностики, що призвело до зменшення кількості цитологічних зразків, зокрема досліджень ТАПБ щитоподібної залози, які надходили до Медичної лабораторії CSD.
ВПЛИВ КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПУХЛИНИ НА ВІДДАЛЕНУ ВИЖИВАНІСТЬ ПРИ ПРОКСИМАЛЬНОМУ КОЛОРЕКТАЛЬНОМУ РАКУ
(Лікарська справа, 2024-03-29) Сулаєва, Оксана; Полясний, В'ячеслав; Машуков, Артем; Ковалевська, Людмила
Стаття присвячена вивченню виживаності при колоректальному раку та впливу деяких загальних клінічних факторів на тривалість життя наших пацієнтів. Колоректальний рак (КРР) є актуальною проблемою сучасності та сучасної онкології, оскільки захворюваність на КРР постійно зростає. Вважається, що розвиток КРР у 50 % усіх випадків пов’язаний зі способом життя та тривалим впливом канцерогенів. Генетичні чинники відіграють вирішальну роль у 5-20 % випадків. Встановлено, що від 20 до 50 % хворих на КРР при первинному виявленні вже мають віддалені метастази. Розуміння біології раку товстої кишки ґрунтується на аналізі ступеня агресивності його перебігу, виживаності пацієнтів, впливу проведених оперативних та комбінованих методів лікування на перебіг захворювання та наявності ряду інших факторів, які ще не повністю зрозумілі клініцистам (вплив прихованих метастазів, циркулюючих ракових клітин, генетичних причин тощо). Пухлини проксимального відділу товстої кишки – це пухлини, що локалізуються в сліпій кишці, висхідному та печінковому згинах товстої кишки, тобто власне пухлини правої половини товстої кишки. Чим проксимальніше пухлина була розташована в правій половині товстої кишки, тим довше жили пацієнти. Через 24 місяці спостереження тривалість спостереження за пацієнтами з пухлинами сліпої кишки, висхідної ободової кишки та печінкового кута становила 71,43 %, 63,64 % і 72,73 % відповідно. За період спостереження 32 місяці: 42,86 %, 36,36 %, 18,18 %. За період спостереження 55 місяців: 14,29 %, 9,09 %, 0 % відповідно. Таким чином, біологія була ключовим фактором, оскільки групи були еквівалентними за стадією, частотою ураження лімфатичних вузлів і ступенем диференціації пухлини. Тому, з нашої точки зору, виділення правобічної РТК, р-РТК в окрему нозоформу має клінічно значущий характер: саме в правій половині товстої кишки частіше зустрічається токсикоанемічна форма; рідше (майже ніколи) – обтураційна, значно більш характерна для лівостороннього раку, l-RTK. Як правило, пухлини правої кишки мають такий геномний контекст: гіперметилювання MLH1, мутація BRAF і MSI високого ступеня, тоді як пухлини лівої кишки є мутантними p53 і KRAS.
Biphenotypic sinonasal sarcoma with PAX3::MAML3 fusion transforming into high-grade rhabdomyosarcoma: report of an emerging rare phenomenonю
(Virchows Archiv, 2023-01-31) Koshyk, Olena; Meyer, Anders; Klubíčková, Natálie; Mosaieby, Elaheh
We report a case of a 67-year-old male patient with a sinonasal tumor that showed areas of classic biphenotypic sinonasal sarcoma (BSNS) which in some sections sharply transitioned into high-grade rhabdomyosarcoma. Immunohistochemically, the conventional BSNS parts showed S100 protein, SMA, PAX7, and focal MyoD1 expression, whereas desmin and myogenin were negative. In contrast, the cells in high-grade areas expressed desmin, MyoD1, myogenin, and PAX7, while being negative for S100 protein and SMA. Using the Archer FusionPlex assay, the classical PAX3::MAML3 gene fusion was detected. FISH for PAX3 and MAML3 confirmed a break of these genes in both components. Despite aggressive therapy, the tumor progression resulted in the patient's death. The herein presented case, together with 2 previously published cases of BSNS with high-grade transformation, helps to better understand this novel phenomenon. Although the risk for such transformation appears low, it has important clinical and diagnostic implications which are discussed.
Predictive factors of pathological response to neoadjuvant chemotherapy in patients with breast cancer.
(Journal of BUON, 2020-01) Koshyk, Olena; Ryspayeva, Dinara; Lyashenko, Andrey; Dosenko, Irina
Purpose: To identify predictive factors connected with pathologic response in patients with breast cancer (BC) having received neoadjuvant chemotherapy (NACT). Methods: 49 patients with BC were investigated before and after treatment in this prospective research. Different chemotherapy regimes were administered. The Miller-Payne scoring system was used to assess the tumour response. The nuclear proliferation markers Ki67 and the expression of topoisomerase IIα (Topo IIα) were evaluated. Results: Six patients (12.2 %) achieved pathological complete response (pCR). Noticeable decrease of tumor cellularity was detected in all BC subtypes and pCR in the triple-negative BC (TNBC) group (p=0.007) was observed. Poorly differentiated tumors could be considered as predictive factors of pCR (p=0.07). Ki67 appeared to be a predictive marker of achieving pCR (p<0.001) with a threshold of 28% (AUC=0.89, 95% CI 0.75-0.96). The additional factor of reaching pCR was operable BC (p=0.04). The expression level of Topo IIα (p=0.50) and using different regimens of NACT (p=0.97) did not influence pCR achievement. Conclusion: To sum it up, poorly differentiated carcinomas with high cellularity in the primary tumor, TNBC, Ki 67 with a threshold above 28% and operable BC can be considered as early predictors of reaching pCR.
Molecular Profiling of Clear Cell Myoepithelial Carcinoma of Salivary Glands With EWSR1 Rearrangement Identifies Frequent PLAG1 Gene Fusions But No EWSR1 Fusion Transcripts.
(The American Journal of Surgical Pathology, 2021-01) Koshyk, Olena; Skálová, Alena; Agaimy, Abbas; Vanecek, Tomas
Myoepithelial carcinoma of salivary glands is an underrecognized and challenging entity with a broad morphologic spectrum, including an EWSR1-rearranged clear cell variant. Myoepithelial carcinoma is generally aggressive with largely unknown genetic features. A retrospective review of Salivary Gland Tumor Registry in Pilsen searching for the key words "clear cell myoepithelial carcinoma," "hyalinizing clear cell," and "clear cell malignant myoepithelioma" yielded 94 clear cell myoepithelial carcinomas (CCMCs) for molecular analysis of EWSR1 rearrangement using fluorescence in situ hybridization (FISH). Tumors positive for EWSR1 gene rearrangement were tested by next-generation sequencing (NGS) using fusion-detecting panels. NGS results were confirmed by reverse-transcription polymerase chain reaction or by FISH. Twenty-six tumors originally diagnosed as CCMC (26/94, 27.6%) revealed split signals for EWSR1 by FISH. Six of these tumors (6/26, 23%) displayed amplification of the EWSR1 locus. Fifteen cases were analyzable by NGS, whereas 9 were not, and tissue was not available in 2 cases. None of the CCMCs with EWSR1 rearrangements detected by FISH had an EWSR1 fusion transcript. Fusion transcripts were detected in 6 cases (6/15, 40%), including LIFR-PLAG1 and CTNNB1-PLAG1, in 2 cases each, and CHCHD7-PLAG1 and EWSR1-ATF1 fusions were identified in 1 case each. Seven cases, including those with PLAG1 fusion, were positive for PLAG1 rearrangement by FISH, with notable exception of CHCHD7-PLAG1, which is an inversion not detectable by FISH. One single case with EWSR1-ATF1 fusion in NGS showed ATF1 gene rearrangement by FISH and was reclassified as clear cell carcinoma (CCC). In addition, another 4 cases revealed ATF1 rearrangement by FISH and were reclassified as CCC as well. Moreover, 12/68 (17%) CCMCs with intact EWSR1 gene were selected randomly and analyzed by NGS. PLAG1 fusions were found in 5 cases (5/12, 41.6%) with LIFR (2 cases), FGFR1 (2 cases), and CTNNB1 (1 case) as partner genes. Overall, PLAG1 gene rearrangements were detected in 10/38 (26%) tested cases. None of the tumors had SMARCB1 loss by immunohistochemistry as a possible explanation for the EWSR1 abnormalities in FISH. Novel findings in our NGS study suggest that EWSR1-FISH positive CCMC is a gene fusion-driven disease with frequent oncogenic PLAG1 fusions, including LIFR-PLAG1 and CTNNB1-PLAG1 in most cases. Productive EWSR1 fusions are found only in a minority of EWSR1-ATF1-rearranged cases, which were in part reclassifiable as CCCs. Detectable EWSR1-FISH abnormality in CCMCs without gene fusion perhaps represents a passenger mutation with minor or no oncologic effect.
Sclerosing Polycystic Adenoma of Salivary Glands: A Novel Neoplasm Characterized by PI3K-AKT Pathway Alterations-New Insights Into a Challenging Entity.
(The American Journal of Surgical Pathology, 2022-02) Koshyk, Olena; Skálová, Alena; Baněčková, Martina; Laco, Jan
Sclerosing polycystic adenoma (SPA) is a rare salivary gland neoplasm originally thought to represent a non-neoplastic lesion. Recently we have encountered an index case of apocrine intraductal carcinoma of parotid gland of 62-year-old man with invasive salivary duct carcinoma component arising from SPA, a combination of tumor entities that has never been published so far. Here, we further explore the nature of SPA by evaluating 36 cases that were identified from the authors' consultation files. The patients were 25 females and 11 males aged 11 to 79 years (mean, 47.8 y). All tumors originated from the parotid gland. Their size ranged from 11 to 70 mm (mean, 28 mm). Histologically, all cases revealed characteristic features of SPA, such as lobulated well-circumscribed growth, focal hyalinized sclerosis, presence of large acinar cells with abundant brightly eosinophilic intracytoplasmic granules, and ductal components with variable cytomorphologic characteristics, including foamy, vacuolated, apocrine, mucous, clear/ballooned, squamous, columnar and oncocyte-like cells. In all cases, there were foci of intraluminal solid and cribriform intercalated duct-like epithelial proliferations with variable dysplasia which were positive for S100 protein and SOX10, and fully enveloped by an intact layer of myoepithelial cells. In addition, 14/36 cases (39%) had focal intraductal cribriform and micropapillary apocrine-type dysplastic epithelial structures composed of cells positive for androgen receptors and negative for S100/SOX10. The intraductal proliferations of both types showed focal mild to severe dysplasia in 17 cases (17/36; 47%). Two cases showed overt malignant morphology ranging from high-grade intraductal carcinoma to invasive carcinoma with an apocrine ductal phenotype. Next generation sequencing using ArcherDX panel targeting RNA of 36 pan-cancer-related genes and/or a TruSight Oncology 170/500 Kit targeting a selection of DNA from 523 genes and RNA from 55 genes was performed. Tumor tissue was available for molecular analysis in 11 cases, and 9 (9/11; 82%) of them harbored genetic alterations in the PI3K pathway. Targeted sequencing revealed HRAS mutations c.37G>C, p.(Gly13Arg) (2 cases) and c.182A>G, p.(Gln61Arg) (2 cases), and PIK3CA mutations c.3140A>G, p.(His1047Arg) (3 cases), c.1633G>A, p.(Glu545Lys) (1 case), and c.1624G>A, p.(Glu542Lys) (1 case). Moreover, mutations in AKT1 c.49G>A, p.(Glu17Lys) and c.51dup, p.(Tyr18ValfsTer15); c.49_50delinsAG, p.(Glu17Arg) (as a double hit) were found (2 cases). In addition, germinal and somatic mutation of PTEN c.1003C>T, p.(Arg335Ter); c.445C>T, p.(Gln149Ter), respectively, were detected. Gene fusions were absent in all cases. These prevalent molecular alterations converging on one major cancer-related pathway support the notion that SPA is a true neoplasm with a significant potential to develop intraluminal epithelial proliferation with apocrine and/or intercalated duct-like phenotype. The name SPA more correctly reflects the true neoplastic nature of this enigmatic lesion.
A minority of cases of acinic cell carcinoma of the salivary glands are driven by an NR4A2 rearrangement: the diagnostic utility of the assessment of NR4A2 and NR4A3 alterations in salivary gland tumors.
(Virchows Archiv, 2022-12-05) Koshyk, Olena; Klubíčková, Natálie; Grossmann, Petr; Šteiner, Petr
Acinic cell carcinoma (AciCC) is a common salivary gland malignancy, typically composed of neoplastic acinic cells with zymogen granules. The vast majority of cases are driven by a t(4;9)(q13;q31) leading to enhancer hijacking and upregulation of the NR4A3 gene. However, a minority of cases do not display NR4A3 overexpression on immunohistochemical examination and are negative for the rearrangement involving the NR4A3 gene when tested by FISH. Such cases overexpress NR4A2, and the protein product is detectable by immunohistochemistry. In this study, we aimed to assess the utility of NR4A2 and NR4A3 immunohistochemistry in the differential diagnosis of salivary gland tumors. Eighty-five cases of classic low-grade ACiCC, as well as 36 cases with high-grade transformation (HGT) and 7 high-grade AciCC cases were included in the analysis. NR4A3 was at least focally positive in 105/128 (82%) cases. Out of the 23 cases that were immunohistochemically negative for NR4A3, 6 displayed nuclear immunopositivity with the NR4A2 antibody. The NR4A3 rearrangement was confirmed by FISH in 38/52 (73%) cases. In addition, this is the first report of an NR4A2 rearrangement being detected by FISH in 2 AciCC cases that were negative for the NR4A3 rearrangement. Our analysis confirms that the majority of AciCC, including high-grade cases and cases with HGT, are immunopositive for NR4A3, and suggests that NR4A3 immunohistochemistry is a powerful tool in the differential diagnosis of salivary gland tumors. However, its utility is limited in sub-optimally fixed samples which often display weaker and focal positivity. Our study also indicates that in a minority of cases, AciCC might be negative for NR4A3 immunostaining, because the pathogenic genetic event in these cases is instead a rearrangement involving the NR4A2 gene.
EWSR1-PATZ1-rearranged sarcoma: a report of nine cases of spindle and round cell neoplasms with predilection for thoracoabdominal soft tissues and frequent expression of neural and skeletal muscle markers.
(Modern Pathology, 2020-10-04) Koshyk, Olena; Michal, Michael; Rubin, Brian P; Agaimy, Abbas
The knowledge of clinical features and, particularly, histopathological spectrum of EWSR1-PATZ1-rearranged spindle and round cell sarcomas (EPS) remains limited. For this reason, we report the largest clinicopathological study of EPS to date. Nine cases were collected, consisting of four males and five females ranging in age from 10 to 81 years (average: 49 years). Five tumors occurred in abdominal wall soft tissues, three in the thorax, and one in the back of the neck. Tumor sizes ranged from 2.5 to 18 cm (average 6.6 cm). Five patients had follow-up with an average of 38 months (range: 18-60 months). Two patients had no recurrence or metastasis 19 months after diagnosis. Four patients developed multifocal pleural or pulmonary metastasis and were treated variably by surgery, radiotherapy, and chemotherapy. The latter seemed to have little to no clinical benefit. One of the four patients was free of disease 60 months after diagnosis, two patients were alive with disease at 18 and 60 months, respectively. Morphologically, low, intermediate, and high-grade sarcomas composed of a variable mixture of spindled, ovoid, epithelioid, and round cells were seen. The architectural and stromal features also varied, resulting in a broad morphologic spectrum. Immunohistochemically, the following markers were most consistently expressed: S100-protein (7/9 cases), GFAP (7/8), MyoD1 (8/9), Pax-7 (4/5), desmin (7/9), and AE1/3 (4/9). By next-generation sequencing, all cases revealed EWSR1-PATZ1 gene fusion. In addition, 3/6 cases tested harbored CDKN2A deletion, while CDKN2B deletion and TP53 mutation were detected in one case each. Our findings confirm that EPS is a clinicopathologic entity, albeit with a broad morphologic spectrum. The uneventful outcome in some of our cases indicates that a subset of EPS might follow a more indolent clinical course than previously appreciated. Additional studies are needed to validate whether any morphological and/or molecular attributes have a prognostic impact.
Molecular Profiling of Salivary Oncocytic Mucoepidermoid Carcinomas Helps to Resolve Differential Diagnostic Dilemma With Low-grade Oncocytic Lesions.
(The American Journal of Surgical Pathology, 2020-12) Koshyk, Olena; Skálová, Alena; Agaimy, Abbas; Stanowska, Olga
Oncocytic mucoepidermoid carcinoma (OMEC) is a rare but diagnostically challenging variant of mucoepidermoid carcinoma (MEC). OMEC is notable for differential diagnostic considerations that are raised as a result of overlap with other benign and low-grade oncocytic salivary gland tumors. Diffuse and strong immunoreactivity of p63 protein may be useful in distinguishing OMEC from its mimics. However, focal p63 staining can be present in benign oncytomas. Presence of mucin-containing cells, mucinous cystic formation, and foci of extravasated mucin are considered a hallmark of MEC. True mucocytes may be, however, very few and hardly discernable in OMECs. Recent evidence has shown that most MECs harbor gene fusions involving MAML2. A retrospective review of archived pathology files and the authors' own files was conducted to search for "low-grade/uncertain oncocytic tumor," "oncocytoma," and "oncocytic carcinoma" in the period from 1996 to 2019. The tumors with IHC positivity for p63 and/or p40, and S100 negativity, irrespective of mucicarmine staining, were tested by next-generation sequencing using fusion-detecting panels to detect MAML2 gene rearrangements. Two index cases from consultation practice (A.S. and A.A.) of purely oncocytic low-grade neoplasms without discernible mucinous cells showed a CRTC1-MAML2 fusion using next-generation sequencing, and were reclassified as OMEC. In total, 22 cases of oncocytic tumors, retrieved from the authors' files, and from the Salivary Gland Tumor Registry, harbored the MAML2 gene rearrangements. Presence of mucocytes, the patterns of p63 and SOX10 immunopositivity, and mucicarmine staining were inconsistent findings. Distinguishing OMEC devoid of true mucinous cells from oncocytoma can be very challenging, but it is critical for proper clinical management. Diffuse and strong positivity for p63 and visualization of hidden mucocytes by mucicarmine staining may be misleading and does not always suffice for correct diagnosis. Our experience suggests that ancillary studies for the detection of MAML2 rearrangement may provide useful evidence in difficult cases.
Lynch syndrome-associated upper tract urothelial carcinoma frequently occurs in patients older than 60 years: an opportunity to revisit urology clinical guidelines.
(Virchows Archiv, 2023-08-23) Slisarenko, Maryna; Pivovarcikova, Kristyna; Pitra, Tomas; Alaghehbandan, Reza
Upper tract urothelial carcinoma (UTUC) is the third most common malignancy associated with Lynch syndrome (LS). The current European urology guidelines recommend screening for LS in patients with UTUC up to the age of 60 years. In this study, we examined a cohort of patients with UTUC for potential association with LS in order to establish the sensitivity of current guidelines in detecting LS. A total of 180 patients with confirmed diagnosis of UTUC were enrolled in the study during a 12-year period (2010-2022). Loss of DNA-mismatch repair proteins (MMRp) expression was identified in 15/180 patients (8.3%). Germline analysis was eventually performed in 8 patients confirming LS in 5 patients (2.8%), including 4 germline mutations in MSH6 and 1 germline mutation in MSH2. LS-related UTUC included 3 females and 2 males, with a mean age of 66.2 years (median 71 years, range 46-75 years). Four of five LS patients (all with MSH6 mutation) were older than 65 years (mean age 71.3, median 72 years). Our findings indicate that LS-associated UTUCs can occur in patients with LS older than 60 years. In contrast to previous studies which used mainly highly pre-selected populations with already diagnosed LS, the most frequent mutation in our cohort involved MSH6 gene. All MSH6 mutation carriers were > 65 years, and UTUC was the first LS manifestation in 2/4 patients. Using current screening guidelines, a significant proportion of patients with LS-associated UTUC may be missed. We suggest universal immunohistochemical MMRp screening for all UTUCs, regardless of age and clinical history.
Mutation Profile Variability in the Primary Tumor and Multiple Pulmonary Metastases of Clear Cell Renal Cell Carcinoma. A Review of the Literature and Analysis of Four Metastatic Cases.
(Cancers (Basel)., 2021-11-24) Slisarenko, Maryna; Prochazkova, Kristyna; Ptakova, Nikola; Alaghehbandan, Reza
(1) Background: There are limited data concerning inter-tumoral and inter-metastatic heterogeneity in clear cell renal cell carcinoma (CCRCC). The aim of our study was to review published data and to examine mutation profile variability in primary and multiple pulmonary metastases (PMs) in our cohort of four patients with metastatic CCRCC. (2) Methods: Four patients were enrolled in this study. The clinical characteristics, types of surgeries, histopathologic results, immunohistochemical and genetic evaluations of corresponding primary tumor and PMs, and follow-up data were recorded. (3) Results: In our series, the most commonly mutated genes were those in the canonically dysregulated VHL pathway, which were detected in both primary tumors and corresponding metastasis. There were genetic profile differences between primary and metastatic tumors, as well as among particular metastases in one patient. (4) Conclusions: CCRCC shows heterogeneity between the primary tumor and its metastasis. Such mutational changes may be responsible for suboptimal treatment outcomes in targeted therapy settings.

Browse

Recent Submissions