ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОСОМАТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ В ЗМІСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ

Abstract

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню інтеграції психосоматичної медицини в зміст професійної підготовки психологів на засадах біопсихосоціальної парадигми. У роботі здійснено аналітико-синтетичний огляд наукових публікацій 2000–2025 років, чинних освітніх стандартів зі спеціальності «Психологія», міжнародних компетентнісних рамок і типових силабусів провідних ЗВО. Методично використано scoping review, порівняльний аналіз та спрямований контент-аналіз із матрицею категорій: психодіагностика психосоматичних розладів, емоційна й стрес-реактивна регуляція, психоедукація, клініко-психологічне формулювання, міжпрофесійна взаємодія, етичні засади. Показано, що прискорена цифровізація і воєнний контекст підсилюють алостатичне навантаження, зумовлюючи зростання тривожних, афективних і соматовегетативних проявів та підвищуючи запит на фахівців, здатних до раннього виявлення соматизації та розмежування функціональних скарг від органічної патології. На підставі узагальнення класичних (психоаналітичних, когнітивно-поведінкових) і сучасних нейробіологічних підходів запропоновано компетентнісну рамку для підготовки майбутніх психологів, що охоплює: розуміння механізмів HPA-осі та нейровісцеральної інтеграції; володіння методами оцінювання алекситимії, інтероцептивної чутливості та копінг-патернів; застосування доказових інтервенцій емоційної регуляції та психоедукації; навички маршрутизації клієнтів і командної роботи з лікарями. Сформовано пропозиції щодо модульної структури курсу та критеріїв оцінювання результатів навчання з урахуванням піраміди Міллера і таксономії Блума. Наукова новизна полягає в поєднанні нозографічних зрушень (МКХ-10/ МКХ-11, DSM-5) з освітнім дизайном, адаптованим до українських реалій. Практична значущість виявляється в потенціалі зниження навантаження на систему охорони здоров’я, у профілактиці хронізації та підвищенні якості психологічної допомоги. Обмеженнями є термінологічна неоднорідність і варіативність освітніх контекстів; окреслено напрями подальшої апробації запропонованої моделі.