Трансгуманізм як проєкт нової філософської антропології.

Abstract

У статті здійснюється комплексний філософський аналіз трансгуманізму як інтелектуального та соціокультурного феномену, що пропонує радикальну ревізію традиційних уявлень про антропологічну сутність. Автор фокусує увагу на онтологічних зміщеннях у розумінні людського буття, які виникають внаслідок стрімкої конвергенції високих технологій та біологічних структур. У роботі детально розглядається концептуальна фігура «постлюдини», яка виступає не просто як футурологічний прогноз, а як новий орієнтир для сучасної цивілізації, що прагне виходу за межі видової обмеженості. Дослідження базується на ретроспективному аналізі ідейної спадщини: від класичних гуманістичних ідеалів епохи Відродження та Просвітництва до сучасних постгуманістичних візій, де людина перестає бути вінцем творіння і стає перехідною ланкою еволюційного процесу. Встановлено, що трансгуманістичний дискурс пройшов складний шлях внутрішньої диференціації, поступово трансформувавшись із футурологічних припущень у розгалужену, мультидисциплінарну систему знань. Ця система інтегрує досягнення когнітивістики, генетики, робототехніки та нанотехнологій, створюючи передумови для формування принципово нової парадигми у межах філософської антропології. Доведено, що в сучасних умовах людська природа втрачає ознаки статичної та незмінної субстанції. Натомість вона інтерпретується як динамічний, пластичний об’єкт, що підлягає цілеспрямованому технічному конструюванню та оптимізації. У статті також порушується критично важливе питання про етичні межі такого втручання, аналізуються ризики втрати ідентичності та девальвації гуманістичних цінностей у гонитві за технологічною досконалістю.