Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти

Permanent URI for this collectionhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/164

Browse

Browsing Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти by Subject "ідентифікаційна невизначеність"

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 2 of 2
  • No Thumbnail Available
    Item
    ІДЕНТИФІКАЦІЙНА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ СУБ’ЄКТА САМОПІЗНАННЯ В ЛІМІНАЛЬНОМУ СТАНІ
    (Збірник наукових праць РДГУ, 2023-04-15) Кучеренко Єгор
    У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми лімінальних станів суб’єкта самопізнання в дорослому віці в період лімінальної паузи. На основі психосинтезу встановлено, що провідною причиною виникнення лімінальних станів є вичерпне домінування захисної субособистості, яке й спричиняє порогове самопізнання – суб’єктний рівень розвитку лімінальності. Висувається припущення про те, що свідоме Я, як суб’єкт самопізнання в лімінальному стані, не проявлюється, а лише заміщюється ототожненням із різноспрямованими субособистостями. Автором вперше в загальнопсихологічній теорії лімінальності уводиться поняття ідентифікаційної невизначеності як результату усвідомлення лімінальних станів, у яких ідентифікації переживаються ототожнено, а тому не диференціюються свідомим Я. Наголошується, що таке усвідомлення здійснюється лише розототожнено, внаслідок чого лімінальний стан об’єктивується в полі свідомості як виживаюча (хибно негативна) та захисна (хибно позитивна) субособистості, що мають виражене просторово-часове зміщення у наративних та імагінативних формовиявах. На прикладі одиничного випадку психотерапії дорослого, у статті презентовано емпіричну модель ідентифікаційної невизначеності, яка включає два базових структурних компоненти: виживаючу та захисну субособистості як різноспрямовані ідентифікації. Ідентифікаційну невизначеність пропонується досліджувати на основі символічно виражених імагінацій та наративів за такими критеріями: усвідомлення власне субособистостей або їх масок, функцій і типу ідентифікації субособисостей (масок); усвідомлення різноспрямованості субособистостей як чинника внутрішнього конфлікту; відповідність субособистостей та масок групам ідеальних моделей. Зростання рівня усвідомлення субособистостей та критеріїв їх якісного аналізу в процесі організованого самопізнання засвідчує зростання рівня ідентифікаційної невизначеності.
  • No Thumbnail Available
    Item
    ІМАГІНАТИВНО-НАРАТИВНІ ФОРМОВИЯВИ ЛІМІНАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА
    (Kyiv National University of Economics named after Vadym Hetman, 2023-09) Кучеренко Єгор
    У статті на базі психосинтезу здійснено теоретичий аналіз імагінативно-наративних фор- мовиявів субособистостей в структурі лімінальності суб’єкта дорослого віку та представ- лено їх класифікацію. Вихідним у дослідженні автор вважає розмежування особистісного та суб’єктного рівнів лімінальності, в процесі розвитку якої періодично виникають лімінальні стани. Усвідомлення цих станів є ідентифікаційною невизначеністю, в якій суб’єкт само- пізнання об’єктивує захисну та виживаючу субособистості через імагінативно-наративні формовияви як невідрефлексоване ототожнення з ними. Порівняльний аналіз концепцій психосинтезу, деяких теоретичних ідей Р. Ассаджіолі та сучасних психологічних дослі- джень засвідчив, що імагінативні та наративні формовиявлення субособистостей внаслідок розототожнення з боку свідомого Я об’єктивуються як цілісні об’єкти, що усвідомлюються в монологічному чи діалогічному внутрішньому мовленні. Наголошується на тому, що пере- живання імагінацій та наративів є симультанним процесом, розототожнення з яким засвідчує суб’єктний рівень розвитку лімінальності. Автор обґрунтовує поділ імагінативно-наративних формовиявів лімінальності на фактуальні та контфактуальні або ностальгічно-фантазійні. Фактуальні формовияви поділяються на захисні (хибно позитивні за змістом) та виживаючі (хибно негативні). Контрфактуальні формовияви виконують компенсаторну функцію: вони є неусвідомленою спробою подолання різноспрямованості між виживаючими та захисними формовиявами, що призводить до звуження часової перспективи самозміни або так званого переживання «життя на паузі». В межах проблеми формовиявів лімінальності автор означує загалом питання незмінності особистості, страху майбутнього, екзистенційної тривожності як особистісних предикторів порогового самопізнання на етапі завершення лімінальної паузи.