Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти
Permanent URI for this collectionhttps://ir.kmu.edu.ua/handle/123456789/164
Browse
Browsing Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти by Subject "імагінація"
Now showing 1 - 1 of 1
- Results Per Page
- Sort Options
Item ІМАГІНАТИВНО-НАРАТИВНІ ФОРМОВИЯВИ ЛІМІНАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА(Kyiv National University of Economics named after Vadym Hetman, 2023-09) Кучеренко ЄгорУ статті на базі психосинтезу здійснено теоретичий аналіз імагінативно-наративних фор- мовиявів субособистостей в структурі лімінальності суб’єкта дорослого віку та представ- лено їх класифікацію. Вихідним у дослідженні автор вважає розмежування особистісного та суб’єктного рівнів лімінальності, в процесі розвитку якої періодично виникають лімінальні стани. Усвідомлення цих станів є ідентифікаційною невизначеністю, в якій суб’єкт само- пізнання об’єктивує захисну та виживаючу субособистості через імагінативно-наративні формовияви як невідрефлексоване ототожнення з ними. Порівняльний аналіз концепцій психосинтезу, деяких теоретичних ідей Р. Ассаджіолі та сучасних психологічних дослі- джень засвідчив, що імагінативні та наративні формовиявлення субособистостей внаслідок розототожнення з боку свідомого Я об’єктивуються як цілісні об’єкти, що усвідомлюються в монологічному чи діалогічному внутрішньому мовленні. Наголошується на тому, що пере- живання імагінацій та наративів є симультанним процесом, розототожнення з яким засвідчує суб’єктний рівень розвитку лімінальності. Автор обґрунтовує поділ імагінативно-наративних формовиявів лімінальності на фактуальні та контфактуальні або ностальгічно-фантазійні. Фактуальні формовияви поділяються на захисні (хибно позитивні за змістом) та виживаючі (хибно негативні). Контрфактуальні формовияви виконують компенсаторну функцію: вони є неусвідомленою спробою подолання різноспрямованості між виживаючими та захисними формовиявами, що призводить до звуження часової перспективи самозміни або так званого переживання «життя на паузі». В межах проблеми формовиявів лімінальності автор означує загалом питання незмінності особистості, страху майбутнього, екзистенційної тривожності як особистісних предикторів порогового самопізнання на етапі завершення лімінальної паузи.