РОЗВИТОК РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню психологічних особливостей та шляхів розвитку резильєнтності військовослужбовців в умовах ведення бойових дій. На основі теоретичного аналізу феномен визначено як динамічну інтегральну здатність до відновлення функціонування та адаптації під впливом екстремальних стресорів. У ході емпіричного дослідження (N=47) із застосуванням методик ОБСБ та CD-RISC-10 встановлено, що більшість військовослужбовців мають середній рівень резильєнтності, однак існує група ризику з ознаками виснаження ресурсів. Статистично підтверджено, що висока резильєнтність виступає буфером, який знижує інтенсивність гострої стресової реакції та негативний вплив емоційних стресорів. Практична значущість роботи полягає у розробці комплексної програми психологічного тренінгу, що інтегрує техніки саморегуляції, майндфулнес, когнітивної переоцінки та реалістичного моделювання ситуацій. Запропонована система спрямована на підвищення операційної ефективності особового складу та профілактику бойового стресу в підрозділах Сил оборони України.