Філософія трансгуманізму: між технічним прогресом і антропологічною кризою.

Abstract

Постіндустріальна, або інформаційна, фаза розвитку суспільства супроводжується глибинними змінами, що охоплюють усі виміри людського існування. Цифрові технології, штучний інтелект, обчислювальні системи та засоби телекомунікації перетворилися на органічну складову повсякденної реальності сучасної людини. Технологічний поступ, який особливо інтенсивно розгортається з другої половини ХХ століття, з одного боку, істотно розширив людські можливості: сприяв задоволенню базових потреб, підвищенню рівня та якості життя, як у сенсі збереження й розвитку фізичних, інтелектуальних і соціокультурних ресурсів, так і в аспекті збільшення тривалості життя. Апогеєм цього процесу стало створення високотехнологічних рішень, орієнтованих на заміщення або модифікацію біологічних компонентів людського тіла з метою посилення його функціональних характеристик. У цьому контексті йдеться про безперечні досягнення природничих і технічних наук, наукова спроможність яких не ставиться під сумнів. Водночас самі ці дисципліни не наділені інструментами для нормативної оцінки меж допустимості застосування таких технологій. Осмислення потенційних наслідків подібних трансформацій потребує комплексного та критичного розгляду в межах філософської антропології, етики та аксіології, які здатні окреслити ціннісні орієнтири сучасного техногенного розвитку.